Архів категорій ˜Особливості суспільнополітичного та економічного розвитку країн Західної Європи у 40-90-х роках ХХ ст.

Про свої наміри вступити до ЄС заявили тоді ще з десяток держав, у тому числі ряд країн Центральної та Східно Європи. Однак вимоги високих економічних показників і на лежного рівня демократизації до країн, що планували стат членами ЄС, віддалили терміни їх вступу на 9 років.
Зміцненню інтеграційних процесів у Європі сприяло запровадження з 1 січня 2001 р. спільної грошової одиниці - евро і значне розширення ЄС. 1 травня 2004 р. до ЄС було прийнято десять нових країн, серед яких 3 колішні республіки СРСР (Естонія, Латвія, Литва), 5 держав, на території яких до початку 90-х років панували комуністичні режими (Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Угорщина), а також Кіпр і Мальта. Читати повністю…

Розширюється коло питань, рішення з яких приймаються простою більшістю голосів Ради ЄЄ. Важливе значення мають положення договору про створення валютного союзу та організацію Європейської системи центральних банків, що контролюватимуть кредити і грошовий обіг у країнах ЄС. Громадянам країн ЄС гарантується право на свободу пересування і проживання на території будь-якої держави - члена Союзу.
Реалізація Маастрихтського договору передбачає три етапи. На першому етапі, який тривав до кінця 1993 p., створювалася Європейська система центральних банків, вживалися заходи щодо стабілізації цін. Читати повністю…

До консолідації Спільного ринку та інших європейських країн спричинила Нарада з питань безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) у Гельсінкі. Тут у серпні 1975 р. глави 33 європейських країн, США і Канади підписали Заключний акт, який і визначив основні принципи відносин між державами на сучасному етапі: поважання суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності кордонів, відмова від застосування і загрози сили, невтручання у внутрішні справи.
Розрядка міжнародної напруженості, крах тоталітарних режимів у СРСР і країнах Центральної та Східної Європи наприкінці 80-х - на початку 90-х років привела до зміцнення ідеї будівництва нової Європи. Читати повністю…

Розширенню і поглибленню інтеграції західноєвропейських країн сприяла ліквідація у 1974-1975 рр. авторитарних режимів у Португалії, Греції та Іспанії. Демократизація цих країн супроводжувалася розширенням їх політичного й економічного співробітництва з державами Спільного ринку. Вже з кінця 70-х років проводилися переговори про їх вступ до ЄЕС. У 1981 р. сюди прийнято Грецію, а 1986 р. - Іспанію й Португалію. Спільний ринок тепер налічував 12 країн, вони удосконалювали форми економічного і політичного співробітництва. Важливе значення в поглибленні інтеграції мало рішення Ради та Європарламенту 1985 р. про поступове зрощування економічної і валютної систем країн ЄЕС. Читати повністю…

Сім європейських країн, які не увійшли до ЄЕС, - Велика Британія, Австрія, Данія, Норвегія, Португалія, Швейцарія і Швеція - у січні 1960 р. утворили Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ). Основним завданням ЄАВТ було зниження і поступова ліквідація митних зборів, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення розвитку вільної торгівлі.
Інтеграційні процеси у країнах ЄЕС порівняно з ЄАВТ до кінця 60-х років набули більш всеохоплюючого характеру. З 1968 р. ліквідовано митні збори у торгівлі між країнами Співтовариства, дозволено вільне переміщення робочої сили. Читати повністю…

Заснування ЄОВС його учасники розглядали як перший крок у процесі подальшої інтеграції Європи. Спільна організація виробництва, взаємна технічна допомога, обмін науково-технічною документацією сприяли швидкому зростанню виробництва країн ЄОВС. До середини 50-х років на ці країни припадало 25 % обсягу виробництва продукції всього капіталістичного світу.
Процес економічного співробітництва дедалі поглиблював¬ся. В березні 1957 р. у Римі представники шести країн ЄОВС підписали договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС, його неофіційно називали також Спіль¬ним ринком). Читати повністю…

За умов зростання популярності ідеї об’єднання демократичних країн Європи і загрози комуністичної агресії в квітні 1949 р. було створено Північноатлантичний оборонний альянс (НАТО), до якого спочатку увійшли 12 держав: США, Канада, Велика Британія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Данія, Норвегія, Португалія, Ісландія. У наступні роки до цього військово-політичного союзу приєдналися Греція і Туреччина (1952), ФРН (1955), Іспанія (1982). Основною метою союзу було спільними зусиллями протистояти експансії СРСР. У країнах Західної Європи здійснювалось будівництво військових баз, на яких розміщувались американські війська, проводилися спільні оборонні акції. Читати повністю…

Насильницький розрив традиційних економічних зв’язків, які складалися століттями, негативно позначився на економіці Європи. Загроза комунізації була однією з важливих причин зародження руху за об’єднання країн Західної Європи. Цей рух став водночас і реакцією на крайній націоналізм і мілітаризм у Німеччині та інших державах, що двічі у першій половині XX ст. призводили до руйнівних світових воєн.
У лютому 1947 р. лейбористи, які з 1945 р. перебували при владі в Англії, виступили з ініціативою організації руху за створення Сполучених штатів Європи. Читати повністю…

Під час Другої світової війни Європа протягом тривалого часу була ареною бойових дій, внаслідок яких єввропейські країни зазнали значних втрат. Переможені в ході війни Німеччина та Італія лежали в руїнах. Не менших втрат зазнали країни-переможниці - Англія, Франція, Нідерланди, Бельгія, Данія, Норвегія. Спільними ознаками для більшості країн Європи після закінчення війни стали інфляція, різкий спад виробництва, безробіття, загальна нестача продуктів і товарів першої необхідності.
Економічна розруха супроводжувалася загостренням політичної боротьби. Читати повністю…