Архів категорій ˜Франція

Враховуючи нову розстановку сил у світі після розпаду СРСР та комуністичного блоку, уряд Франції відмовився від розміщення на своїй території ракет типу «земля-земля» і підтвердив свій курс на створення системи європейської самооборони.
Падіння тоталітарних режимів у країнах Центральної та Східної Європи, розпад Радянського Союзу призвели до активізації зовнішньополітичної діяльності Франції у цьому регіоні. Вона однією з перших визнала суверенітет держав, що виникли внаслідок краху СРСР. Так, 24 січня 1992 р. Франція визнала незалежність України. Читати повністю…

На початку XXI ст. у Франції прискорилася модернізація підприємств, збільшилися темпи зростання експорту, що у значній мірі пов’язано із запровадженням евро. З 1996 р. Франція випереджала своїх сусідів на 0,5 % у зростанні ВВП. Проте у 2003 р. економічне зростання було нижчим за середньоєвропейський рівень і не перевищувало 0,2 % проти 0,4 % для країн ЄС. У 2003 р. на долю Франції припадало 5 % світового обсягу експорту, більша частина якого скеровувалась України ЄС. Читати повністю…

Однак під час виборів перемогу здобув лівий блок у складі соціалістів, комуністів і Партії зелних. Перед новим урядом, лідером соціалістів Л. Жоспеном, стоять складні завдання у забезпеченні стабільності економічного розвитку, вирішення соціальних питань, а також виконанні зобов’язань Франції в ЄС. До кінця 90-х pp. програма приватизації промислового комплексу в основному була завершена. Доля державного сектору в економіці впала до 17 % . Розміри державних вкладів у конкурентоздатні галузі промисловості і фінансово-банківську сферу були зведені до мінімуму. Податкові реформи визначалися, у більшості випадків, необхідністю запровадження єдиних для країн ЄС стандартів. Читати повністю…

Президентські вибори 1995 р. відбувалися в надзвичайно напруженій політичній боротьбі. Праві сили, розгорнувши критику, спрямовану проти соціалістів, звинувачували їх в усіх невдачах економічної та соціальної політики. З семи кандидатів у президенти від різних партій у першому турі жоден не набрав необхідної кількості голосів. У другому турі боротьба розгорнулася між кандидатом від ОПР - досвідченим політиком Жаком Шираком і представником Соціалістичної партії Ліонелом Жоспеном. Незначною перевагою голосів перемогу здобув Ж. Ширак.
Уже з перших днів свого президентства Ж. Ширак почав зазнавати критики за рішення відновити випробування ядерної зброї. Читати повністю…

За цих умов президент і глава уряду повинні були шукати компромісні варіанти у проведенні внутрішньої та зовнішньої політики. Націоналізація загальмувалася. Почався зворотний процес приватизації націоналізованих підприємств. Зростання виробництва відбувалося дуже повільно. Тільки у 1988 р. виробництво зросло на 3,6 % і це був найвищий показник за всі 80-ті роки.
Велика увага приділялась інтеграційним процесам в Європі, розвитку економічних зв’язків з країнами Східної Європи. Одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики залишався курс на зміцнення зв’язків з африканськими країнами - колишніми колоніями. Читати повністю…

На президентських виборах у Франції 1981 р. переміг представник Соціалістичної партії Франсуа Міттеран. Після 23-річної перерви вибори до Національних зборів також принесли перемогу лівій коаліції, сформованій із соціалістів і комуністів.
З перших же днів своєї діяльності новий парламент прийняв закон про націоналізацію 18 банків і п’яти найбільших фірм. Частка державного сектору в промисловості зросла до 32 %. Розмір мінімальної зарплати збільшився на 10 %, пенсій і сімейної допомоги - на 20-25 % .
Заходи уряду прискорили інфляцію і фактично не змогли поліпшити матеріальне становище трудящих. Читати повністю…

17
Янв

Франція у 70-х роках.

   Автор: admin   в Франція

Новим президентом у 1969 р. було обрано Жоржа Помпіду, висунутого голлістською партією, перейменованою в «Союз демократів на захист республіки» (ЮДР). Продовжуючи курс де Голля, Ж. Помпіду шукав компромісу з опозицією. Було оголошено програму створення «нового суспільства», в якому трудящі могли б брати участь у керівництві виробництвом. З цією метою уряд підготував колективні договори, згідно з якими адміністрація націоналізованих підприємств зобов’язувалася щорічно підвищувати зарплату, встановлювався новий порядок визначення мінімуму заробітної плати, яка із зростанням цін переглядалася. Розширювались повноваження місцевих органів влади. Читати повністю…

17
Янв

П’ята республіка. ІV Частина

   Автор: admin   в Франція

На знак протесту проти розправи 13 травня відбулися масові демонстрації в усій Франції й одночасно розпочався загальний страйк, що охопив понад 10 млн робітників. Страйкуючі вимагали підвищення зарплати, поліпшення соціального забезпечення, ліквідації безробіття. Під час виступів лунали заклики до повалення Уряду і встановлення комуністичної диктатури, анархістські елементи здійснювали погроми магазинів і установ.
25 травня 1968 р. уряд підписав з представниками профспілок угоди, які передбачали реформу вищої школи, підвищення заробітної плати, збільшення допомоги безробітним і багатодітним сім’ям. Уряд оголосив про розпуск Національних зборів і проведення нових виборів. Страйковий рух і масові демонстрації різко пішли на спад. Читати повністю…

Створивши «Таємну збройну організацію» (ОАС), ультраправі організували терористичні акти, які призвели до жертв серед населення в окремих містах Франції та в Алжирі. Уряд де Голля в березні 1962 р. підписав Евіанські угоди, якими визнавалась незалежність Алжиру. Із визнанням незалежності Алжиру фактично розпалася французька колоніальна імперія.
Взявши курс на утвердження самостійної позиції Франції у світі, уряд де Голля оголосив у березні 1966 р. про вихід країни з військової структури НАТО. Цього ж року де Голль одним з перших із західноєвропейських лідерів відвідав СРСР, підписавши ряд спільних угод. Такі різкі кроки викликали обурення навіть серед колишніх прихильників де Голля. Читати повністю…

За винятком комуністів усі головні партії країни оголосили себе прихильниками де Голля. У грудні того ж року його було обрано першим президентом П’ятої республіки.
У внутрішній політиці уряд взяв курс на стабілізацію фінансової системи і підвищення конкурентоспроможності французької промисловості та сільського господарства. З цією метою було проведено девальвацію франка, випущено акції внутрішньої позики, що дало змогу створити стабілізаційний фонд і викупити на міжнародних ринках 150 т золота. Уряд збільшив податки, підвищив тарифи на газ, електроенергію, транспорт. Читати повністю…

17
Янв

П’ята республіка. I Частина

   Автор: admin   в Франція

28 вересня 1958 р. під час референдуму понад 79 % виборців схвалили конституцію П’ятої республіки. Нова конституція суттєво відрізнялася від попередньої, перетворивши Францію у президентську республіку. Центральне місце у владних структурах належало президентові, якого обирали на сім років усі виборці країни. Згідно з конституцією, президент є главою держави і головнокомандувачем збройних сил, призначає прем’єр-міністра й усіх вищих цивільних та військових посадових осіб. Президент підписує і публікує закони, має право повернути на повторний розгляд або винести на референдум будь-який законопроект. Читати повністю…

Франція виступила одним з ініціаторів інтеграції західноєвропейських країн. Вона приєдналася до «плану Маршалла», одержавши допомогу на суму - 3,2 млрд доларів. У квітні 1949 р. Франція вступила до НАТО. Колоніальна політика всіх урядів у ці роки поєднувала репресії, відкриті воєнні дії з політичними маневрами. Франція проводила криваві колоніальні війни: з 1946 по 1954 р. у В’єтнамі, а з 1956 по 1962 р. - в Алжирі. Читати повністю…

Вона правила з листопада 1947 р. до червневих виборів 1951 р.у перші роки Четвертої республіки економічне становище франції залишалося тяжким. Уряд 1947 р. прийняв перший в історії Франції загальний план модернізації та реконструкції, у 1948 р. обсяг промислового виробництва перевищив довоєнний рівень. Процес стабілізації економіки проходив нерівномірно. Тільки в 1954 р. розпочалося бурхливе піднесення. Вже у 1956 р. обсяг промислової продукції у 2 рази перевищив довоєнний рівень. Читати повністю…

Таке послаблення виконавчої влади негативно вплинуло на діяльність усіх наступних урядів і в остаточному підсумку призвело до краху Четвертої республіки.
Перший уряд, сформований на основі нової конституції, очолив соціаліст Поль Рамадьє. Найважливіші посади у ньому належали соціалістам, комуністам і представникам МРП. Серед правлячої коаліції загострилися незгоди з питань внутрішньої та зовнішньої політики. У травні 1947 р. міністрів-комуністів вивели зі складу уряду. З того часу коаліційні уряди республіки формувались із соціалістів, діячів МРП, радикалів і представників правоцентристських партій.
Опинившись поза урядом, комуністи взяли курс на дестабілізацію становища в країні і захоплення влади. Читати повністю…

У жовтні 1945 р. у Франції відбулися вибори в Установчі збори і одночасно референдум про ставлення до конституції Третьої республіки. Вперше право обирати і бути обраними дістали жінки і військовослужбовці. Переважна більшість населення (96 %) висловилась за введення нової конституції.
У жовтні 1946 р. під час референдуму схвалено конституцію, яка в грудні того ж року офіційно набула чинності. Конституція Четвертої республіки мала демократичний характер. Законодавча влада надавалася двопалатному парламенту - Національним зборам і Раді республіки, що обиралися прямим таємним загальним голосуванням. Читати повністю…

Найбільш різко з критикою популістських проектів реформ, на проведенні яких наполягали комуністи і соціалісти, виступали радикали і праві довоєнні партії, які відновили свою діяльність.
У 1944-1945 рр. Тимчасовий уряд здійснив ряд реформ. Було проведено чистку державного апарату від зрадників, частину з яких засудили за співробітництво з окупантами до смертної кари.
У перші післявоєнні роки у Франції було націоналізовано Французький банк, найбільші підприємства вугільної, газової, авіаційної промисловості, повітряний транспорт, автомобільні заводи фірми «Рено», яка співробітничала з нацистами. Читати повністю…

З початком визволення Франції з-під німецької окупації в країні почав діяти Тимчасовий уряд, який очолив генерал Шарль де Голль. До складу уряду влітку 1944 р. увійшли представники партій, що брали участь у русі Опору, а також антифашисти, які перебували в еміграції.
Тимчасовий уряд розпочав відбудову країни в надзвичайно складних умовах. Та частина території Франції, що перебувала під німецькою окупацією, зазнала значних руйнувань. У результаті обсяг промислового виробництва в країні скоротився до 38 % довоєнного рівня, сільськогосподарського - до 60 %. Читати повністю…