Архів категорій ˜Німеччина

Крім того, впродовж останніх десятиліть у Німеччині (як і в інших країнах Європи) постають серйозні демографічні проблеми: скорочення народжуваності призводить до постаріння населення, співвідношення працюючих і пенсіонерів змінюється у бік невпинного збільшення кількості останніх. У результаті державний бюджет відчуває дедалі більші труднощі щодо виплати пенсій та різних видів соціальної допомоги, зокрема по безробіттю. Уряд опрацював програму економії бюджетних витрат, насамперед на соціальні цілі. Такі наміри, поєднані з постійним нарощуванням податкового тиску, викликали хвилі протесту з боку робітників і службовців, організованих у профспілки. Читати повністю…

Нерозв’язаною проблемою залишалося небачене раніше безробіття. Нездатність уряду Г. Колля вивести країну з економічного застою призвела до його поразки на парламентських виборах у вересні 1998 р. На перше місце вийшли соціал-демократи. Один з лідерів СДПН Герхард Шредер був обраний канцлером. До складу нового уряду поряд із соціал-демократами вперше увійшли також представники Партії зелених. Новий уряд поставив своїм першочерговим завданням стабілізацію економіки та скорочення безробіття, однак це йому не вдалося зробити ні під час першого строку свого правління, ні після наступних виборів 2002 p., коли соціал-демократи у спілці із «зеленими» знову одержали більшість у бундестазі й залишилися при владі, а Г. Шредер сформував новий коаліційний уряд. Читати повністю…

Переведення всього господарства й укладу життя на ринкові рейки, що було пов’язано з тимчасовим згортанням виробництва, безробіттям, зниженням рівня соціальної захищеності тощо. Після ейфорії возз’єднання широкі верстви населення «нових земель» ФРН під тягарем економічних труднощів охопило почуття розчарованості, апатії й навіть ностальгії за старими часами. З другого боку, активізувалися праворадикальні, неонацистські сили. Для подолання кризи й перебудови «нових земель» уряд ФРН асигновував величезні суми: протягом 90-х років на ці цілі було витрачено понад трильйон марок. Читати повністю…

Ним передбачалося, що до об’єднаної Німеччини входитимуть території ФРН, НДР і всього Берліна. Отже, ні до кого ніяких територіальних претензій Німеччина не висовуватиме. На момент об’єднання країна здобуде повний суверенітет; права й відповідальність чотирьох держав на її території будуть скасовані; СРСР і Німеччина укладуть договір про виведення радянських військ із Східної Німеччини впродовж трьох-чотирьох років; Німеччина скоротить армію; країна відмовляється від виробництва, збереження й застосування атомної, біологічної та хімічної зброї. Тоді ж було погоджено, а в листопаді укладено Договір про добросусідство, партнерство та співробітництво між СРСР і Німеччиною. Читати повністю…

Тим часом все ширшими верствами суспільства НДР і ФРН оволодівала ідея об’єднання двох німецьких держав, відновлення єдиної Німеччини. Опозиційні угруповання НДР і влада ФРН висловлювалися за швидке возз’єднання країни на основі ст. 23 Основного закону ФРН, що передбачала можливість входження Східної Німеччини до складу ФРН.
На дострокових виборах до Народної палати (парламенту) 18 березня 1990 р. переконливу перемогу здобули ХДС і споріднені угруповання. Було сформовано коаліційний уряд. ПДС перейшла в опозицію. Читати повністю…

Незабаром переважна більшість номенклатурних можновладців один за одним змушені були залишити свої пости. Стихійні демонстрації у містах НДР тривали, влада поступово втрачала контроль за ходом подій. Знаменною подією стало відкриття під тиском народних мас у ніч на 10 листопада кордону між Східним і Західним Берліном. Сумнозвісний Берлінський мур було повалено.
У вирі подій СЄПН втрачала владу й розпадалася. У грудні відбувся її надзвичайний з’їзд, на якому партія одержала нову назву: Соціалістична єдина партія Німеччини - Партія демократичного соціалізму (СЄПН-ПДС, згодом просто ПДС). Читати повністю…

Правляча верхівка Східної Німеччини з недовір’ям і тривогою зустріла суспільно-політичні зміни в СРСР, започатковані 1985 р. Лідер СЄПН Еріх Хонеккер та його оточення недвозначно заявляли, що наслідувати радянський приклад, проводити в своїй країні «перебудову» вони аж ніяк не збираються. Однак, незважаючи на порівняно високий життєвий рівень, населення НДР виявляло чимраз більше невдоволення всевладдям СЄПН і органів безпеки, відсутністю елементарних громадянських прав і свобод, цензурою, забороною приватних поїздок до ФРН та інших західних країн, ізоляцією Східної Німеччини від вільного світу. Читати повністю…

У ніч на 13 серпня 1961 р. територію Західного Берліна було по всьому периметру оточено військовими та поліційними силами НДР, за якими стояли радянські війська. Одночасно гарячково споруджувався величезний бетонний мур з технічними спорудами протяжністю 155 км, що унеможливлювало втечі до Західного Берліна, і він опинився повністю ізольованим від території НДР. Спорудження Берлінського муру викликало протести в усьому вільному світі.
Попри всі негаразди економіка НДР у 60-ті роки вийшла на перше місце серед комуністичних країн. Читати повністю…

Політика «закручування гайок» призвела до соціально-політичного вибуху. В Берліні 17 червня 1953 р. спалахнуло народне повстання проти комуністичного режиму, яке відразу ж охопило понад 270 населених пунктів, у тому числі й найбільші міста. Влада НДР виявилася нездатною справитися з бурхливими подіями і звернулася за допомогою до радянських військ, дислокованих у Східній Німеччині. Повстання було жорстоко придушено.
Читати повністю…

НДР розвивалася подібно до інших комуністичних країн Центральної та Східної Європи - сателітів СРСР. Давалися взнаки економічні диспропорції, що виникли в результаті розриву економічних зв’язків із Західною Німеччиною. Сприяти розв’язанню цих проблем мав перший п’ятирічний план (1951-1955). Він передбачав зростання промислової продукції вдвічі порівняно з довоєнним рівнем. З одного боку, було взято надто високі темпи розвитку важкої індустрії, що перевищували реальні можливості країни. Це викликало сповільнення темпів розвитку тих галузей, які працювали безпосередньо на задоволення потреб населення. Читати повністю…

Після парламентських виборів 1969 р. утворився уряд «малої коаліції» в складі СДПН і ВДП, який очолив лідер соціал-демократів Віллі Брандт, а з 1974 р. - Гельмут Шмідт. Блок ХДС/ХСС уперше змушений був піти в опозицію. Характерною рисою діяльності уряду «малої коаліції» стала його «нова східна політика», спрямована на поліпшення відносин з СРСР і оздоровлення обстановки на Європейському континенті. У 1970 р. було укладено договір з СРСР. Обидві сторони проголосили принцип непорушності існуючих кордонів усіх держав у Європі. Того ж року було підписано договір між ФРН і Польщею про основи нормалізації взаємних відносин. ФРН визнала кордон по Одеру і Нейсе. У 1972 р. укладено договір між ФРН і НДР про основи відносин. Читати повністю…

Економіка ФРН розвивалася швидкими темпами. Обсяг промислового виробництва до 1955 р. зріс удвічі, а до 1965 р. ” вчетверо”. За рівнем економічного розвитку Західна Німеччина вийшла на одне з перших місць у світі. Бурхливе економічне піднесення у 50-х роках назвали «німецьким економічним дивом».
У зовнішній політиці західнонімецький уряд вживав найактивніших заходів щодо здобуття юридичної рівноправності ФРН з державами-переможницями та іншими країнами Європи, найшвидшого входження у військово-політичні та економічні структури Заходу. Читати повністю…

США, Велика Британія і Франція розпочали підготовку до відбудови Німецької держави на території трьох західних зон окупації. Було опрацьовано й затверджено верховними комісарами зон Основний закон (конституцію) створюваної держави - Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). Конс¬титуція запроваджувала у ФРН парламентську форму правління, закріплювала за громадянами демократичні права і свободи. Основний закон (ст. 23) проголошував, що ФРН -держава перехідного періоду, створена від імені всіх німців з перспективою майбутнього возз’єднання з нею решти німецьких територій у кордонах 1937 р. Читати повністю…

У червні 1948 р. в Тризонії та західних секторах Берліна проведено грошову реформу, яка зупинила інфляцію й створила стійку валюту. Радянські власті під тим приводом, що сепаратна грошова реформа підриває економіку східної зони, заборонила вільне сполучення із західними зонами, а також наземне сполучення між Західною Німеччиною і Західним Берліном. Останній опинився у стані блокади, а його населення - без продо вольства і товарів першої потреби. США і Велика Британія терміново організували «повітряний міст» між Західною Німеччиною і Західним Берліном: засобами авіації було налагоджено постачання населенню міста продуктів і товарів.
Блокада Західного Берліна тривала до травня 1949 р. Читати повністю…

Комуністам надавали керівні посади в органах самоврядування, в управлінні промисловими підприємствами, справами освіти и культури. Було дозволено діяльність Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), очолюваної Отто Гротеволем, яка відразу ж заявила про готовність співпрацювати з комуністами. Тоді ж створено кілька «буржуазно-демократичних» партій - Християнсько-демократичний союз (ХДС), Ліберальнодемократичну партію Німеччини (ЛДПН) та ін. Вони мали суто фасадовий характер. Читати повністю…

Політичні діячі ліберального напряму утворили Вільну демократичну партію (ВДП), що стала виразницею інтересів деяких кіл промисловців, верхівки середніх верств. Відновила діяльність Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН), під впливом якої перебували відроджені профспілки. Знову з’явилась Комуністична партія (КПН).
Західні держави прагнули до розширення господарських та інших контактів між своїми окупаційними зонами. У грудні 1946 р. США і Велика Британія підписали угоду про економічне об’єднання своїх зон, яке одержало назву Бізонія. Читати повністю…

Німеччини, тобто цілковите її роззброєння, ліквідація нацизму і перебудова політичного життя країни на демократичних засадах. Територію Німеччини на схід від річок Одера і Нейсе було передано під управління Польщі, а м. Кенігсберг з прилеглим районом - під управління СРСР.
Спочатку союзні держави проводили більш-менш погоджену політику в своїх зонах окупації Німеччини. Однак відразу ж почали виявлятися чимраз більші відмінності в підході до відродження країни. Американські, британські та французькі окупаційні власті у своїх зонах прагнули до побудови демократичного громадянського суспільства, заснованого на свободі людини, дотриманні її невід’ємних прав, приватній власності та ініціативі. Читати повністю…

8 травня 1945 р. в Берліні було підписано акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. Розв’язана нею Друга світова війна завдала величезного лиха не тільки народам Європи, а й самому німецькому народові, який втратив понад 13 млн людей, зазнав голоду, руїн, катастрофічного падіння виробництва. СРСР, США, Велика Британія і Франція в спеціальній декларації, прийнятій у червні 1945 p., проголосили, що вони беруть у свої руки верховну владу в Німеччині. Читати повністю…