Архів категорій ˜СРСР у 1945-1953 рр.

У 1952 p., після тринадцятирічної перерви, відбувся XIX з’їзд ВКП(б), який у своїх рішеннях повторив усі старі догми, залишив незмінною суспільно-політичну систему і принципи управління економікою. Змінилася лише назва партії. Відтепер вона називалася Комуністичною партією Радянського Союзу (КПРС). З’їзд обговорив зовнішньополітичну ситуацію і констатував утворення двох світових таборів: «миролюбного, демократичного» на чолі з СРСР і «агресивного, імперіалістичного», очолюваного США. Читати повністю…

Комуністичний режим проводив гостру боротьбу проти «інакодумців» у різних напрямах науки. У сталінські часи паплюжили не тільки окремі наукові школи, а й цілі галузі знань. Зокрема, генетика та кібернетика були оголошені псевдонауками і фактично заборонені в СРСР. Критику того чи іншого наукового пошуку супроводжували «оргвисновками», які нерідко завершувались арештом і ув’язненням науковців. Тисячі засуджених талановитих учених працювали у так званих «шарашках» - таборах, де робота мала науково-дослідний напрям. Читати повністю…

Постійного репресивного тиску зазнавала творча інтелігенція. Початком репресій проти неї у післявоєнні роки стали постанови ЦК ВКП(б) 1946-1948 pp. Секретар ЦК з питань ідеології А. Жданов головні удари спрямував проти поетеси Анни Ахматової та письменника Михайла Зощенка. їх звинувачували у «непристойності й аполітичності, песимізмі та занепадництві». Утисків зазнавали багато діячів культури, які відмовлялись від облудного оспівування соціалізму. Серед них - видатні українські письменники Максим Рильський, Володимир Сосюра, Остап Вишня, Юрій Яновський та інші. Слідом за літераторами хвиля репресій прокотилася по музикантах, діячах кіно й театру, інших представниках культури та науки. Читати повністю…

Суспільно-політичне життя країни було позначене поширенням політичних репресій проти народів СРСР. Ще під час війни, а згодом у повоєнні роки за необґрунтованими звинуваченнями було репресовано цілі народи: поволзьких німців, калмиків, чеченців, інгушів, карачаївців, балкарців, корейців, кримських татар, інгерманландських фінів, турків-месхетинців, курдів, жителів Чорноморського узбережжя вірмен, болгар, греків та інших. Під гаслом «викоренення націоналізму» на приєднаних землях та придушення опору ра-Дянізації населення до Сибіру було відправлено сотні тисяч Жителів Литви, Латвії, Естонії, Західної України та Західної Білорусі. Читати повністю…

У 1950 р. було оголошено про успішне завершення періоду відбудови народного господарства. Ціною непосильної праці народів СРСР до ладу стали нові могутні підприємства індустрії, які суттєво зміцнили економічний потенціал держави. З огляду на початок «холодної війни» значну увагу було приділено оборонній промисловості, яка сконцентрувала науково-технічні досягнення того часу.
У серпні 1949 р. на полігоні у Семипалатинській області СРСР випробував атомну бомбу. Було здійснено успішний запуск радянської балістичної ракети, а в 1954 р. ці грізні новинки взято на озброєння радянською армією. Читати повністю…

Коли у селян повністю вилучили зерно та корми для худоби, настав голод, який узимку 1946-1947 pp. охопив майже всю Україну (крім західних областей), Молдавію, Ульяновську, Костромську та інші області Росії. Люди їли лободу, кору дерев, дрібних гризунів. Траплялися випадки людожерства, що визнав у своїх спогадах тогочасний керівник українських комуністів Микита Хрущов. Близько мільйона жителів лише України померло в голодну зиму 1946-1947 pp. У той же час СРСР у 1946 р. безоплатно відправив 1,7 млн т зерна у Болгарію, Польщу, Румунію, Чехословаччину, а також до Франції, де в уряд увійшли комуністи. Читати повністю…

Відбудова народного господарства здійснювалася через перекачування коштів із сільського господарства у промисловість шляхом нерівноцінного обміну між містом і селом. Ціни на промислову продукцію завищувалися, у той час як державні заготівельні ціни на продукцію села були символічними і навіть не покривали витрат на її виробництво. Відбувався планомірний наступ на особисті присадибні господарства колгоспників. Кожне селянське подвір’я змушене було платити податок за землю, постачати державі визначену кількість м’яса, молока, яєць та інших продуктів. Читати повністю…

Поступово піднімалися з руїн Сталінград, Київ, Мінськ, Харків, Одеса, Севастополь, тисячі інших міст та сіл. Налагоджувалась робота шкіл, технікумів, вузів, медичних та культурно-освітніх закладів. Були зняті деякі обмеження воєнного часу: відновлено 8-годинний робочий день, ліквідовано обов’язкові позаурочні роботи, відновлено щорічні відпустки.
Складним був процес переведення промисловості на виробництво мирної продукції. Слід було перебудувати виробничі процеси, технологію, збільшити номенклатуру виробів. Читати повністю…

Після закінчення війни було прийнято державний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 pp. Радянське керівництво повернулося до реалізації довоєнної мети - завершити будівництво соціалізму і розпочати перехід до комунізму. Шлях до нього мав пролягати через розбудову важкої промисловості, підвищення кількісних показників у металургії, енергетиці, нафто- та гірничодобувній галузях.
Швидкого зростання промислового виробництва можна було б досягти шляхом підвищення ефективності праці, застосовуючи передову техніку, нові технології. Насправді ж у повоєнні роки цього домагалися шляхом нещадної експлуатації трудящих, особливо селянства, яке становило переважну більшість населення. Читати повністю…

У важкому стані знаходилися промисловість, транспорт і сільське господарство. Були зруйновані близько 32 тис. заводів і фабрик, виведені з ладу 65 тис. кілометрів залізниць, тисячі залізничних станцій та мостів, майже всі портові споруди. За час окупації сотні тисяч гектарів родючих земель заросли бур’яном і випали з господарського обороту.
На окупованих територіях значних руйнувань зазнали пам’ятки історії, осередки культури й освіти. Серед них - Києво-Печерська лавра, музей-заповідник Л.М. Толстого «Ясная Поляна», Білоруський державний університет та багато інших. Читати повністю…

Перемога сил антигітлерівської коаліції над силами агресії У Другій світовій війні далася дорогою ціною. Правителі СРСР свідомо занижували кількість загиблих, тому ще й досі невідоме точне число жертв Радянського Союзу у війні. За приблизними підрахунками, воно перевищило 27 млн. З чоловіків 1923 р. народження, тобто першого воєнного призову, живими залишилося лише 3 %. Найбільші людські втрати випали на Долю білоруського та українського народів (відповідно 25 % та 22% ВІД ЇХ загальної кількості). Читати повністю…

22
Янв

СРСР у 1945-1953 pp

   Автор: admin   в СРСР у 1945-1953 рр.

Які характерні риси радянського тоталітаризму? Що споріднювало радянську систему управління з нацистським і фашистським режимами в Німеччині та Італії? Яку роль відіграли народи СРСР у розгромі агресивних держав у ході Другої світової війни? Чи сприяла перемога, здобута разом із західними союзниками у Другій світовій війні, зміцненню тоталітарної системи СРСР? Читати повністю…