Архів категорій ˜Роки "Застою" (1964-1985).

Захист прав людини став світовою ідеологією, яка об’єднує на гуманній основі людей всіх національностей і найрізноманітніших переконань…
Десятиріччя тотального терору, старі й нові забобони, принада відносного добробуту після поколінь розрухи… постійна необхідність «ловчити», «комбінувати», порушувати правові норми - все це глибоко спотворило свідомість найширших мас населення. Ідеологія радянського міщанина - (я говорю про гірших…) складається з декількох нескладних ідей. Читати повністю…

22
Янв

Міжнародні питання.

   Автор: admin   в (1964-1985).

В 60 70-ті роки СРСР, використовуючи свій зрослий, хоч і однобічний економічний і науково-технічний потенціал, здійснив кардинальне переобладнання і розширення своїх озброєнь. Відбулася (і продовжує посилюватися) серйозна зміна співвідношення сил у світі. Звичайно, розвиток нової техніки і кількісне нагромадження озброєнь відбулося не тільки в СРСР, але й в інших технічно розвинутих країнах (майже в усіх), це взаємно підштовхуючий процес. Читати повністю…

Керівники всіх європейських держав (крім Албанії, де комуністичний режим дотримувався політики самоізоляції), а також США та Канади підписали підсумковий документ - Заключний акт Наради. Учасники зобов’язалися дотримуватися принципів мирного співіснування та поважати права людини.
Курс на розрядку міжнародної напруженості дав змогу перепочити загнаній у перегонах озброєнь економіці СРСР і, водночас, справляв значний пропагандистський ефект, оскільки відповідав прагненням народів світу покласти край загрозі ядерної війни. Читати повністю…

Друга половина 60-х років позначилася загостренням відносин між двома найбільшими комуністичними державами -СРСР і КНР. Навесні 1969 р. розгорнулися бої на радянсько-китайському далекосхідному кордоні.
У відносинах з «табором соціалізму» радянське керівництво взяло на озброєння так звану доктрину «обмеженого суверенітету». Читати повністю…

Після Гельсінкської наради країн Європи, де керівники держав, у тому числі СРСР, зобов’язались поважати права людини, виникли нові об’єднання активістів дисидентського руху (так звані гельсінкські групи). Перша група виникла у Москві в травні 1976 р. її організатори - фізик Юрій Орлов, робітник Анатолій Марченко (загинув у 1985 р. у в’язниці під час голодування протесту), філолог Лариса Богораз та ін. Згодом гельсінкські групи виникають по всій країні. У листопаді 1976 р. утворилася Українська гельсінкська спілка (письменник Микола Руденко, журналіст В’ячеслав Чорновіл, юрист Іван Кандиба та ін., усього 37 осіб). Учасники руху боролися за дотримання зобов’язань, що їх узяв на себе СРСР. Читати повністю…

Заборона публікацій в СРСР «ідеологічно шкідливих» творів призвели до появи «тамвидаву», коли автори нелегально передавали свої твори для видання їх за кордоном.
З квітня 1968 р. до початку 80-х років майже регулярно виходив, незважаючи на систематичні арешти співробітників, самвидавничий журнал «Хроника текущих событий». Журнал містив об’єктивну інформацію про арешти, обшуки, судові переслідування за політичними мотивами, висвітлював становище політв’язнів у таборах та психлікарнях. Читати повністю…

22
Янв

Дисидентський рух. I Частина

   Автор: admin   в (1964-1985).

Дисидентський рух (лат. дисиденс - незгодний) як незалежний суспільний, опозиційний комуністичній владі нурт виник ще за часів хрущовської «відлиги» і поширився у 60-70-х роках. Рух існував тільки у формі інакодумства. Це була єдина допустима форма опору, оскільки тоталітарний режим придушував найменші прояви незалежного суспільно-політичного життя.
Інакодумство в СРСР умовно можна поділити на кілька течій: національно-визвольну, яка виступала за самовизначення народів радянської імперії і створення суверенних держав (українець Левко Лук’яненко, грузин Звіад Гамсахурдіа, вірменин Левон Тер-Петросян та ін.); ліберальну, найбільш впливову і активну, прихильники якої - Андрій Сахаров, Володимир Читати повністю…

Безробіття не існувало, що розцінювалось як важливе досягнення соціалістичної економіки. Більш того, будівництво нових промислових об’єктів постійно потребувало робочих рук, яких не вистачало.
Як і в попередні роки, сільська молодь масово мігрувала у міста, де мала можливість хоч якось задовольнити свої професійні, соціально-культурні та побутові потреби. У великих містах вона, звичайно, займала непрестижні робочі місця. Читати повністю…

Світова енергетична криза 1973 р. відкрила Радянському Союзові, найбільшому виробникові нафти, блискучі перспективи збагачення на міжнародному ринку палива. Потік «нафтодоларів» дав змогу керівництву СРСР забути про «косигінську реформу» і створити ілюзію відносного добробуту у державі. За рахунок доходів від експорту енергоносіїв у Європу там закуповували товари широкого вжитку, які частково задовольняли внутрішні потреби. В той же час у країні хронічно не вистачало комп’ютерів, робототехніки, передового устаткування та прогресивної технології. Світова науково-технічна революція обминала народне господарство СРСР. Це позначалося на продуктивності праці радянського робітника, яка була У декілька разів нижчою, ніж на Заході. Читати повністю…

Пошуки шляхів піднесення економіки не припинялися. Пленум ЦК КПРС (вересень 1965 р.) схвалив реформу, яка увійшла в історію під назвою «косигінської» - за прізвищем голови Ради міністрів Олексія Косигіна, відповідального за втілення її у життя. Насамперед, було розширено права підприємств. На заводах і фабриках утворили фонди матеріального заохочення робітників. Для одержання грошово; винагороди підприємству вже недостатньо було випустити заплановану продукцію - її треба було ще й реалізувати. Читати повністю…

Леонід Брежнєв своє правління оголосив ерою побудови «розвинутого соціалізму», своєрідного передпокою комунізму. У створенні власного культу новий вождь був ще більше позбавлений почуття міри, ніж його попередник. Нестримна пристрасть до вихвалянь і нагород (він мав 220 радянських і зарубіжних орденів і медалей) увінчалася присвоєнням собі звання маршала, нагородженням орденом Перемоги (всупереч його статутові). 4 зірками Героя Радянського Союзу та зіркою Героя соціалістичної праці. Хизування вигаданими військовими подвигами нового лідера партії призвело до абсурдного звеличення локальної операції німецько-радянської війни біля Новоросійська («Мала земля»), де він брав участь, мало не до рівня Сталінградської битви. Читати повністю…

Два дні по тому терміново скликаний пленум ЦК, на який прибув лідер партії, ухвалив рішення «задовольнити прохання т. Хрущова М. С. про увільнення його від обов’язків першого секретаря ЦК КПРС, члена президії ЦК КПРС та голови Ради міністрів СРСР у зв’язку з похилим віком та погіршенням стану здоров’я». Першим секретарем ЦК КПРС було призначено Л. Брежнєва. Процедура усунення від влади керівника партії і держави відбивала ті політичні зміни, які відбулися у часи його правління: з’явилася можливість відсторонити від влади вождя, який не задовольняв верхівку партії, не піддаючи самого колишнього лідера репресіям. Читати повністю…

Опора комуністичному режиму – партійно-державна номенклатура – сприяла спроби ліберизації суспільного життя й економічні реформи з глухим ремствуванням, вбачаючи в них замах на свої кастові інтереси. Відчутним ударом по бюрократії стало рішення про систематичне оновлення складу парторганів. Передбачалося, що керівні посади в КПРС займатимуть не більше, ніж два терміни по чотири роки. Невдоволеною правлінням Хрущова була і значна частина військових. У країні відбулося значне скорочення збройних сил. Читати повністю…