Архів категорій ˜Чехословаччина. Незалежні Чеська і Словацька республіки.

У 1952 р. у школах для українського населення в наказовому порядку було запроваджено винятково українську літературну мову. Однак не всі русини-українці позитивно сприйняли цей захід: частина з них вважала, що навчання слід проводити місцевою говіркою. У 50-х роках громадське життя українців очолила Культурна спілка українських трудящих (КСУТ). Існувало понад 200 українських шкіл, театр, ансамбль пісні й танцю. У Пряшеві виходили газета й журнали, велися радіопередачі українською мовою. Читати повністю…

Кілька районів Східної Словаччини (Пряшівщина) становлять землі, де здавна проживає українське населення - лемки. Тут є понад двісті українських сіл і ще приблизно сто, де українці становлять значну частину людності. Всього, за оцінками дослідників, у Словаччині проживає близько 150 тис. українців.
На зламі 1944-1945 рр. українські райони Словаччини стали епіцентром запеклих боїв і зазнали значних руйнувань. У 1947 р. через ці райони, прориваючись на Захід, проходили загони УПА. Читати повністю…

Перемогу на них знову здобув Рух за демократичну Словаччину, лідер якого В. Мечіар втретє став прем’єр-міністром. Однак нова розстановка політичних сил не призвела до стабілізації. Лише нові парламентські вибори 1998 р., які виграли демократичні, проєвропейськи налаштовані сили, змінили ситуацію на краще. Уряд очолив Мікулаш Дзюрінда. Ці ж партії перемогли і на останніх виборах 2002 р., і М. Дзюрінда залишився прем’єр-міністром. Президентом Словацької Республіки у 2004 р. став представник Руху за демократичну Словаччину Іван Гашпарович. Читати повністю…

З 1993 р. почалося роздільне існування двох держав. Обох їх було прийнято до ООН та інших міжнародних організацій. Президентом Чехії було обрано Вацлава Гавела (1998 р. переобраний на наступний строк), Словаччини - Міхала Ковача. Політичне становище Чехії від самого початку відзначалося більшою стабільністю. На парламентських виборах здебільшого вела перед і формувала уряд Чеська соціал-демократична партія (ЧСДП). її основним конкурентом виступала Громадянська демократична партія (ГДП) правоцентристського спрямування. Читати повністю…

На відміну від Польщі, реформа не передбачала заходів «шокової терапії». Тоді ж було прийнято закон про землю, який повертав земельну власність та інше майно, експропрійовані комуністичним
режимом, колишнім власникам або їхнім спадкоємцям. Економічне становище федерації складалося порівняно сприятливо, хоч, звичайно небезпроблемно. У 1991 р. завершено виведення з території Чехо-Словаччини підрозділів радянської армії, що перебували тут від 1968 р. Читати повністю…

Докорінні зміни, що розпочались у 1989 р. в Польщі та Угорщині, крах комуністичного режимув НДР підштовхнули революційний вибух у Чехословаччині. Його детонатором став Розгін міліцейськими підрозділами студентської демонстрації у Празі 17 листопада того ж року, що викликало обурення по всій країні. Всюди виникали антиурядові виступи, перетворившись на масовий народний рух, в якому брали участь сотні тисяч людей. Всенародне піднесення відзначалося витримкою, організованістю учасників, відсутністю насильницьких дій, що дало підставу характеризувати його як «ніжну», «оксамитову» революцію. Читати повністю…

До влади прийшли відверті колабораціоністи, які були на послугах Москви. У 1969 р. першим секретарем ЦК КПЧ, а згодом і президентом республіки став партійний діяч із Словаччини Густав Гусак (з фаху кравецький підмайстер). Настала доба реакції. Було проведено докорінну «чистку» КПЧ (з її лав виключили 1/4 членського складу), державного апарату, установ науки, культури й освіти, засобів масової інформації. Особливих гонінь зазнала інтелігенція. Дедалі посилювався централістичний характер держави. Читати повністю…

«Перемога соціалізму» виявилася звичайним ідеологічним міфом. Уже на початку 60-х років у країні загострились економічні труднощі. Водночас визрівало широке суспільне невдоволення тоталітарним режимом, партійним диктатом, відсутністю громадянських прав і свобод. У країні виникла гостра політична криза. На початку 1968 р. партійне керівництво очолив Александр Дубчек, який зарекомендував себе прихильником реформ, а президентом ЧССР став герой Другої світової війни генерал Людвік Свобода, оновилося партійно-державне керівництво в цілому. Читати повністю…

Відтак КПЧ приступила до зміцнення тоталітарного режиму, реорганізації всього життя країни на радянський взірець. У 1948 р. було прийнято закон про націоналізацію промислових підприємств, згідно з яким практично вся промисловість, за винятком дрібних майстерень, стала власністю держави. Прийнято нову конституцію, що проголосила найближчою метою «побудову соціалізму». Проведено «вибори» до Національних зборів, на яких було висунуто винятково кандидатів від комуністів або їхніх прихильників, і вони «одержали» близько 90 % голосів. Читати повністю…

На початку 1945 р. на території Чехословаччини розгорнувся наступ радянських військ. Тоді ж у результаті переговорів, що відбувалися в Москві з участю президента Чехословацької Республіки (ЧСР) Едуарда Бенеша і чеських та словацьких політичних діячів, було сформовано новий чехословацький уряд, в якому під тиском радянського керівництва міцні позиції одержали представники Комуністичної партії Чехословаччини (КПЧ). До складу уряду ввійшли також представники ряду демократичних партій. Читати повністю…