Архів категорій ˜Румунія.

За підрахунками дослідників, у Румунії проживає 250-300 тис. українців. У Південній Буковині (Сучавський повіт) і Марама-рощині (Марамуреський повіт) вони є корінним населенням. Крім того, українці проживають у Банаті (південний захід) і Добруджі (південний схід країни). Українське населення - це здебільшого селяни. У довоєнній Румунії будь-які прояви українського національного життя зазнавали переслідувань. У перше повоєнне десятиліття чимало було зроблено у справі відродження української культури та освіти. Були організовані школи з навчанням українською мовою, створено українські клуби, бібліотеки, колективи художньої самодіяльності. Видавали україномовну літературу й пресу. Такі ж умови було створено й для інших національних меншин. Читати повністю…

Основним об’єктом політичної боротьби у Румунії стало економічне становище, яке в післяреволюційний період з року в рік погіршувалося. Опозиція, згуртована в альянс Румунська демократична конвенція (РДК), звинувачувала уряд у зволіканні з проведенням назрілих економічних реформ - роздержавленням і приватизацією підприємств, запровадженням ринкового господарства. На чергових парламентських виборах 1996 р. РДК здобула перемогу і сформувала новий уряд, а її лідера Еміле Константінеску було обрано президентом Румунії. Проте з того часу стан економіки країни суттєво не покращився. Революція 1989 p. змінила характер зовнішньої політики Румунії. Як і інші країни регіону, вона прагне увійти до складу НАТО і Європейського Союзу. Неоднозначно складаються відносини Румунії з сусідніми державами. Читати повністю…

Очолив ФНП Іон Ілієску, якого незабаром було проголошено президентом країни. ФНП проголосив своїм завданням утвердження демократії, свободи і гідності румунського народу. Тим часом розпалась і припинила існування РКП. Натомість виникли десятки нових політичних партій і громадських організацій. Розпочалося формування нових органів влади. На парламентських виборах у травні 1990 р. переміг ФНП, який перед тим перетворився у політичну партію, а на президентських - І. Ілієску. Однак протистояння між очолюваним ФНП лівим урядом і правоцентристською опозицією тривало й після виборів. Читати повністю…

Наприкінці 80-х років незадоволення існуючим станом речей охопило широкі верстви населення. Єдиною опорою режиму, яка тримала під суворим контролем усю країну, була служба безпеки - «Секурітате». Початок революційних подій у державах Центральної та Східної Європи не спонукав румунського диктатора на проведення бодай найпоміркованіших реформ. І досить було однієї іскри, щоб спалахнула вся Румунія. Нею стали заворушення у трансільванському місті Тімішоарі, що почалися в середині грудня 1989 р. Сутички демонстрантів із силами безпеки набрали кривавого характеру. Читати повністю…

У 1965 р. відбулися зміни на вершині влади. Після смерті Г. Георгіу-Деж керівником партії й держави став Ніколає Чау-шеску. У сфері зовнішньої політики він продовжив і розвинув лінію свого попередника. Водночас у внутрішній політиці Чаушеску спрямовував свою діяльність на зміцнення тоталітарної держави і своєї особистої влади. У 1965 р. правлячій партії було повернено її первісну назву - Румунська комуністична партія (РКП). Того ж року прийнято нову, третю за післявоєнний період, конституцію, в якій підкреслено роль РКП як «керівної сили суспільства». Держава стала називатися Соціалістичною Республікою Румунією (СРР). У 1974 р. встановлено пост президента СРР, його також посів Н. Чаушеску. Читати повністю…

У 1948 р. було прийнято конституцію РНР, у 1952 р. - нову, в якій виразніше визначався «соціалістичний» характер держави. Ухвалено закон про націоналізацію основних промислових підприємств, шахт, залізниць, транспорту, зв’язку, банків. Таким чином, приватну власність було експропрійовано, а економіку одержавлено. Як і в інших країнах «народної демократії», запроваджувалося перспективне планування розвитку економіки на основі п’ятирічок, наріжним каменем якої стала індустріалізація країни. У 1949 р. розпочалася колективізація сільського господарства, яка проводилась із застосуванням грубого адміністративного примусу. Читати повністю…

Як і в сусідніх країнах, комуністи діяли за заздалегідь розробленим у Москві загальним сценарієм, розпочавши своє урядування з проголошення навесні 1945 р. земельної реформи. Важливим етапом політичної боротьби в країні стали парламентські вибори у листопаді 1946 р. Комуністи, які контролювали державний апарат, фальсифікували результати голосування: КПР та її соратники «одержали» близько 80 % голосів. Після виборів представників НСП та НЛП було виведено з уряду. Читати повністю…

Навесні 1944 р. радянська армія в ході боїв з німецькими військами вступила на територію Румунії. Королівський двір, представники військової верхівки і пов’язані з ними впливові політичні партії - Національна-селянська (НСП) і Національно-ліберальна (НЛП) - почали шукати шляхів позбутися встановленої в 1940 р. профашистської диктатури Іона Антонеску, розірвати з Німеччиною й перейти на бік країн антигітлерівської коаліції. З цією метою вони ввійшли в контакт з підпільною компартією (КНР), тісно пов’язаною з Радянським Союзом, а також Соціал-демократичною партією (СДП). Читати повністю…