Архів категорій ˜Болгарія.

Тим часом економічне становище Болгарії погіршувалося. Спад виробництва становив 60 % рівня 1989 р. В результаті безробіття, інфляції, що досягала 150 % на рік, різко впав матеріальний рівень життя населення: три чверті болгар перебували за межами рівня бідності. Після приходу в 1994 р. БСП до влади господарське становище ще більше загострилося. У країні відчувалася нестача продовольства, особливо хліба. Уряд виявився нездатним справитися з труднощами.
Це не в останню чергу спричинило посилення позицій СДС. Читати повністю…

На виборах, що відбулись у червні 1990 р., БСП одержала понад 50 % і сформувала уряд. Однак президентом Болгарії було обрано лідера опозиції, видатного філософа і соціолога Желю Желєва. Великі народні збори провели чималу роботу у справі створення нового державного ладу. У липні 1991 р. вони прийняли нову демократичну конституцію Республіки Болгарії (так стала тепер іменуватися держава). Виконавши свою основну місію, ВНЗ саморозпустилися.
Між тим гостре політичне суперництво СДС і БСП тривало. На виборах до Народних зборів, що відбулись у вересні 1991 p., обидва угруповання одержали майже однакову кількість голосів, причому ні одне, ні друге не мало більшості в парламенті. Читати повністю…

Під впливом політичних подій у Польщі, Угорщині та НДР болгарське керівництво зважилося на зміну свого лідера. З боку Москви заперечень не було, і 10 листопада 1989 р. пленум ЦК БКП усунув Живкова з поста генерального секретаря. На наступних пленумах із складу керівництва було виведено найбільш скомпрометованих діячів. Було вжито заходів щодо демократизації державного ладу, зокрема: скасовано закони, що обмежували громадянські права і свободи, анульовано статтю конституції про керівну роль БКП, ліквідовано політичні органи у збройних силах і міністерстві внутрішніх справ, реабілітовано громадян, що зазнали політичних переслідувань. Читати повністю…

Однак болгарська економіка, сформувавшись як планово-бюрократична за своїм характером, успадкувала всі притаманні цій системі вади. З 80-х років стали спадати темпи промислового виробництва. Гострі проблеми виникли і в сільському господарстві. Ще на початку 70-х років з метою концентрації виробництва кооперативні землеробські господарства, держгоспи, а також підприємства харчової промисловості були об’єднані в аграрно-промислові комплекси. Одержувані ними прибутки розподілялися централізовано, а селяни-кооператори по суті перетворювались у сільськогосподарських робітників, мало зацікавлених у результатах діяльності підприємств. Читати повністю…

Політична «відлига» в СРСР позитивно вплинула на Болгарію. У 1954 р. керівництво БКП очолив Тодор Живков, змінивши на цьому посту прихильника жорсткої лінії В. Червенкова і поступово витіснивши останнього з правлячої верхівки. У квітні 1956 р. Живков став по суті єдиновладним правителем Болгарії. Нове керівництво дещо пом’якшило попередній курс, зокрема в аграрній політиці. Проте воно не відмовилося від проведення колективізації й до 1958 р. завершило цей процес -раніше, ніж в усіх інших країнах «народної демократії». Читати повністю…

Було ліквідовано залишки багатопартійної системи. Як і в інших країнах регіону, Соціал-демократичну партію «очистили» від «опортуністичних елементів», а відтак у 1948 р. її приєднано до компартії. Інші партії змушені були саморозпуститися. Єдиною з них, яку комуністи з тактичних міркувань вважали за доцільне зберегти, був БЗНС на чолі з Г. Трайко-вим. Однак це угруповання було позбавлене всякої самостійності й стало чисто фасадовою структурою. На з’їзді Болгарської комуністичної партії (БКП) наприкінці 1948 р. проголосили, що її стратегічною лінією є побудова соціалізму. Читати повністю…

Цього разу у виборах взяли участь й опозиційні партії, зокрема БЗНС, очолюваний Николою Петковим, і СДП на чолі з Костою Лулчевим. Комуністи та їхні прихильники одержали на виборах 70 % голосів. Новий уряд очолив лідер компартії Георгій Димитров, який восени 1945 р. повернувся до Болгарії з московської еміграції. У лютому 1947 р. було укладено мирний договір з Болгарією. США і Велика Британія нарешті визнали болгарський уряд. СКК, в якій були й представники названих держав, припинила своє існування. Тепер комуністи могли остаточно розправитися з опозицією. Читати повністю…

Після того як комуністи позбулись опозиції в парламенті і сформували цілком підлеглий собі уряд, вони отримали можливість розгорнути наступ на економічні позиції заможних верств населення. У 1946 р. було експропрійовано 2300 підприємств, обмежено розміри земельної власності (великого поміщицького землеволодіння в Болгарії не було), встановлено прогресивний подоходний податок. Не влаштовувало комуністів й існування, навіть формальне, монархічної форми правління. Восени 1946 р. було проведено референдум з питання про державний лад Болгарії - залишатися їй монархією, чи стати республікою. Переважна більшість учасників референдуму висловилася за ліквідацію монархічного ладу. Держава одержала назву Народна Республіка Болгарія (НРБ). Читати повністю…

Спираючись на органи державної безпеки і внутрішніх справ, комуністи з перших днів після захоплення влади розгорнули тотальний терор проти представників поваленого ладу і взагалі проти всіх потенційних політичних противників. Багато з них - колишніх регентів, міністрів попередніх урядів, депутатів Народних зборів, генералів - було розстріляно. Розправившись з противниками, компартія прагнула обмежити політичний вплив своїх партнерів по ВФ. їй вдалося розколоти впливову селянську партію Болгарський землеробський народний союз (БЗНС), а також Соціал-демократичну партію (СДП) Читати повністю…

На початку вересня 1944 р. радянські війська з Румунії вступили на територію Болгарії. Заздалегідь опрацьованим планом підпільне комуністичне керівництво, спираючись на свої озброєні загони, в ніч на 9 вересня вчинило державний переворот. Було утворено уряд Вітчизняного фронту (ВФ) - об’єднання антифашистських сил країни, очолюване комуністами.
Опорою нового уряду стали радянські військові власті. Наприкінці жовтня 1944 р. було підписано перемир’я з державами антигітлерівської коаліції. Відповідно до його умов, Болгарія вступила у війну з Німеччиною. Нагляд за виконанням угоди про перемир’я здійснювала Союзна контрольна комісія (СКК), очолювана радянським генералом. Читати повністю…