Архів категорій ˜Національно-визвольний рух і крах колоніалізму. Особливості розвитку країн Сходу.

Першорядними завданнями країн Азії й Африки є економічні. Для їх реалізації ці країни об’єдналися у «групу 77», названу за початковою кількістю держав-членів. Вона сформувалася на першій сесії Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) у 1964 р. На початку 90-х років група розширилася до 129 держав. «Група 77» прагнула стабілізувати ціни на експорт сировини, домогтися пільг для збуту товарів на ринках розвинутих держав, фінансових інвестицій в економіку молодих країн.
Країни Азії й Африки утворили й регіональні організації, назви яких відбивають характер об’єднань: Ліга арабських держав (1945), Організація «Ісламська конференція» (1969), Читати повністю…

Глобальне протистояння СРСР та США і «холодна війна» позначились на міжнародному становищі країн Сходу. Супротивні блоки почергово кредитами та постачанням зброї привертали ту чи ту молоду країну на свій бік, а тій залишалось лише «виторговувати» умови. Складалися парадоксальні ситуації. Так, до 1977 р. правлячий режим у Сомалі дотримувався «соціалістичної орієнтації», тобто виступав з різкою критикою Заходу і вважався «найкращим другом» СРСР в Африці. Однак підтримка Москвою Аддис-Абеби у сомалійсько-ефіопській війні призвела до різкої переорієнтації Сомалі на Захід, аж до надання Сполученим Штатам права будувати на своїй території військову базу. Схожі ситуації виникали у Єгипті, Судані та ін. Читати повністю…

Після приєднання Гонконгу до Китаю, колишня колонія завдяки інтегрованості у світову економіку зберегла свій особливий економічний статус і є своєрідним «вікном у світ» для Пекіна, через яке проходить 40 % експорту Китаю на Захід. У другій половині 1997 р. на гонконгівській біржі розпочалася фінансова криза, яка мала далекосяжні наслідки для багатьох країн світу, передусім для Південно-Східної Азії. Криза породила сумніви щодо правильності економічної політики «тигрів». Курси національних валют стрімко падали, зменшу валися золоті запаси країн, збанкрутувала значна кількість банків та фірм. Читати повністю…

З початку 70-х років Тайвань надавав перевагу розвитку передових технологій в галузі телекомунікацій, електроніки, напівпровідників, хімікатів, фармацевтики, аерокосмічного виробництва. Значно зріс життєвий рівень населення. В 1952 р. доход на душу населення в Тайвані становив приблизно 200 доларів на рік, а тепер сягає 10 тис. доларів. За обсягом золотовалютних резервів сьогодні Тайвань займає третє місце в світі (попереду Японія та Китай). Читати повністю…

США не заперечували проти появи на своєму ринку дешевого і якісного текстилю не стільки з економічних міркувань, скільки з політичних: необхідно було підтримати у нестабільному далекосхідному регіоні південнокорейський режим. З моменту прийняття у 1962 р. першого п’ятирічного плану економічного розвитку Республіки Кореї обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП) збільшувався в середньому на 8 % щороку. Це дало змогу у 70-ті роки значно модернізувати економіку. Країна перейшла до випуску автомобілів, кораблів, радіоелектроніки та продуктів інших сучасних галузей промисловості. Читати повністю…

Сучасний розвиток Азії визначається не стільки великими розмірами територій, чисельністю населення, природними багатствами, скільки надзвичайно швидкими і в цілому стабільними (до 1997 р.) темпами економічного розвитку значної частини країн континенту. Поряд з Японією на передові економічні позиції у світі висунулись Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Гонконг. їх назвали «азійськими тиграми», або «новими індустріальними країнами Сходу». Читати повністю…

Несприятливо для цих країн склались і міжнародні економічні відносини. Ціни на сировину постійно падають, тоді як на готову продукцію зростають. Правлячі режими, політичні партії молодих країн у своїх програмах на перше місце ставлять ідеологічні та політичні завдання. Деякі є прибічниками «ліберальної економіки» західного зразка, інші - «соціалістичної орієнтації» на кшталт колишнього СРСР чи КНР, ще інші -свого «особливого» шляху розвитку на основі національних чи релігійних традицій. Читати повністю…

Багато країн Сходу після здобуття незалежності впевнено пішли за передовими країнами Америки та Європи й досягли на цьому шляху неабияких успіхів. Індустріальними державами світу стали Індія, Республіка Корея, Сінгапур, Малайзія, Таїланд, Індонезія, Гонконг. Впевнено крокують вперед нафтодобувні країни арабського Сходу. Ці держави знайшли своє місце на світовому економічному ринку, зуміли позбутися статусу сировинного придатка і запровадити у свою економіку передові технології. Читати повністю…

На початку 60-х років колоніальний режим було ліквідовано не тільки у тих колоніях, де розгортався збройний опір народу, а й у тих, де національно-визвольний рух не став масовим. У рік прийняття історичної Декларації ООН «Про надання незалеж¬ності колоніальним країнам і народам» (1960) суверенітет вибороли 17 країн Африки. Ця подія увійшла в історію як «рік Африки». З 1961 р. стали незалежними ще десятки країн. Читати повністю…

І народам колонії довелось боротися зі зброєю в руках за свою свободу аж до 1949 p., коли голландські колонізатори все-таки визнали нову державу. Широкий національний рух в англійських колоніях змусив Велику Британію розв’язувати колоніальні проблеми мирним шляхом. У 1947-1948 pp. стали незалежними Індія, Пакистан, Бірма, Цейлон, у 1957 р. - Малайя (з 1963 р. – Федерація Малайзія). На відміну від Англії, Франція спробувала силоміць утримати свої володіння: у 1945-1954 pp. вона вела війну в Індокитаї, а з 1954 по 1962 р. - в Алжирі. Читати повністю…

Розпад колоніальної системи після Другої світової війни -одна з визначних подій сучасної історії. Цей процес умовно можна поділити на три етапи: 1) з 1945 р. до середини 50-х років, коли в основному відбулося визволення Азії; 2) з половини 50-х до середини 60-х років - поява незалежних держав у Північній і Тропічній Африці; 3) з 1975 до 1990 p., який завершив деколонізацію Півдня «чорного континенту». Народи Азії й Африки своїми військовими контингентами, постачанням сировини, продуктів харчування, моральною підтримкою сприяли перемозі над фашизмом. Активно діяли патріотичні сили опору японським мілітаристам. Національні сили сподівались на демонтаж колоніалізму - архаїчної системи пригноблення одного народу іншим. Читати повністю…