Архів категорій ˜Китай.

Першим велетнем металургії став Бхілайський металургійний комбінат, збудований у 1955 р. за допомогою СРСР. У наступні роки стали до ладу металургійні комплекси у містах Даргапурі та Роуркелі (побудовані з допомогою Англії та ФРН), інші об’єкти важкої промисловості.
У перші роки незалежності державний сектор переважав у промисловості, транспорті, зв’язку. Це пов’язувалося з потребою контролю за використанням ресурсів. Водночас уряд здійснив багато заходів щодо захисту дрібного виробництва, у якому була зайнята переважна більшість населення країни. Читати повністю…

У березні 1996 р. армія КНР провеса масштабні маневри поблизу Тайваню, натякнувши на можливість силового приєднання. Ще ніколи ракети з материка не долітали так близько до острівної республіки. Для її захисту США спорядили найбільше з часів в’єтнамської війни бойове угруповання. Тайванська криза тривала недовго й обмежилася демонструванням «м’язів» обох великих держав, однак суттєво попсувала їхні взаємовідносини. За цих умов під час візиту російського президента Бориса Єльцина в Китай у квітні 1996 р. відбулося зближення позицій Пекіна і Москви з багатьох проблем Читати повністю…

У 1978 р. підписано мирний договір між КНР та Японією, а у січні наступного року Китай і США встановили дипломатичні відносини. Того ж 1979 р. Китай відмовився продовжити договір 1950 р. про дружбу з СРСР, 30-річний термін якого закінчувався, рішуче засудив агресію СРСР проти Афганістану і підтримав поставками зброї афганський партизанський рух опору. У 80-х роках було вирішено долю Гонконгу та Макао - відповідно англійської та португальської колоній на території Китаю. У 1997 р. у Гонконгу та у 1999 р. у Макао згідно з укладеними угодами піднялись китайські прапори, однак протягом 50 років там зберігатиметься існуюча політична та економічна система. Читати повністю…

У середині 60-х років у пекінського керівництва склалася зовнішньостратегічна концепція, суть якої, за словами Мао Цзедуна, полягала у тому, щоб підштовхнути до смертельної сутички двох «тигрів» - СРСР і США, а «мудрій мавпі» - Китаю - залишити роль спостерігача двобою. З появою у Китаї ядерної зброї (1964) така концепція загрожувала світовою катастрофою. Безкомпромісна зовнішня політика Пекіна спричинила згортання економічних зв’язків промислово розвинутих країн з КНР. У пошуках виходу з ізоляції китайський уряд наприкінці 60-х років послабив критику США і розпочав пошуки контактів із Заходом, одночасно посилюючі антирадянську пропаганду. Читати повністю…

Одночасно зміцнювалося китайсько-радянське співробітництво, особливо у військовій галузі. СРСР передав Китаю десятки базових підприємств оборонної промисловості, технологію виготовлення сучасної зброї. Співпраця військових дійшла навіть до обговорення проекту створення спільного радянсько-китайського тихоокеанського флоту. Перші незгоди у китайсько-радянських відносинах виникли на рубежі 60-х років. Керівництво економічно зміцнілого Китаю проігнорувало поради СРСР щодо мирного врегулювання конфлікту між КНР та Індією у Гімалаях. У період становлення радянсько-індійського співробітництва, в 1962 р., КНР розпочала війну проти Індії й окупувала Читати повністю…

У перше десятиріччя комуністичної влади Китай свою зовнішню політику будував з оглядом на Москву, яка міцно тримала важелі економічної та військової допомоги Пекіну. Лідери обох комуністичних партій були одностайні щодо головної мети своєї діяльності - поширення комуністичних ідей у світі, що в практичній площині означало насаджування комуністичних режимів на Сході. І СРСР, і КНР приймали спільні рішення щодо агресії на Корейському півострові, підтримки комуністичних сил Індокитаю, інших зовнішньополітичних акцій. Читати повністю…

Він скерував зусилля на подальше поглиблення реформ та здійснив ряд заходів які дозволили КНР вступити в листо¬паді 2001 р. до Всесвітньої торгової організації (ВТО). В офіційній пропаганді проводилася лінія на визнання видатних заслуг Мао Цзедуна, як засновника КНР, Ден Сяопіна як головного ідеолога економічних реформ, а Цзян Цземіна як вірного продовжувача усього найкращого, що було досягнуто китайським суспільством у період будівництва соціалізму з «китайською специфікою». Читати повністю…

Вони вимагали діалогу, якого практично досі не було, з керівниками партії. Наступного місяця у столиці запровадили воєнний стан. У ніч з 3 на 4 червня 1989 р. проти демонстрантів на площі Тяньаньмень направили танки і бронемашини. Пролилася кров. За офіційними даними, серед мирного населення було 200 вбитих та 3 тис. поранених. Однак за оцінками західних засобів масової інформації, кількість жертв була значно більшою. Пленум ЦК КПК, який відбувся того ж місяця, розцінив демократичні виступи як «контрреволюційний заколот» Читати повністю…

Китай має у цих галузях певні досягнення: володіє ядерною зброєю, запускає власні супутники.
Реформи Ден Сяопіна вивели Китай у світові лідери, змінили на краще життя населення. Це не означало, що розбагатіли усі китайці. За офіційними даними, 80 млн чоловік не в змозі забезпечити свої потреби в харчуванні та одязі. Таке становище не в останню чергу спричинене загостренням демографічної проблеми. Нині у Китаї понад 1,3 млрд населення. Це становить майже чверть населення планети, але китайцям належить лише 7 % орних земель світу. Читати повністю…

Створювалися підприємства змішаного китайсько-зарубіжного капіталу. Для заохочення іноземних інвестицій на узбережжі Китаю відкрилися спеціальні економічні зони. Найбільшою зоною «економіко-технологічного розвитку» (така їх офіційна назва) є Тяньцзінська. Там збудовано 40 важливих промислових об’єктів, на яких зайнято 4 тис. працівників. Капіталовкладення у розташовані в зоні підприємства на початок 1988 р. перевищили 100 млн доларів, з яких близько половони належали китайській стороні. Такі зони мають суворий прикордонний контроль, робота в них надається на конкурсній основі. Політика заохочення іноземних інвестицій дала позитивний результат, наприкінці 90-х років їхня загальна сума досягла величезної суми у 19 млрд доларів. Читати повністю…

Поширеним методом реформи була передача землі у довгострокову оренду селянським родинам. Селяни реалізували основну частину врожаю за вільними цінами і лише певну частину здавали на держзамовлення. Доходи селян зросли. Заможність уже не вважалася злочином. Держава стимулювала сільськогосподарську реформу, піднявши, зокрема, закупівельні ціни на 18 видів сільськогосподарської продукції, у тому числі на пшеницю. У 1984 р. врожай зернових у Китаї досяг 400 млн т - удвічі більше, ніж у 1958 р. і майже наполовину більше, ніж у 1975 р. Читати повністю…

Грудневий (1978 р.) пленум ЦК КПК став етапним в історії КНР. Його рішення поклали початок реформам, скерованим на побудову в країні «соціалізму з китайською специфікою». І хоча Ден Сяопін постійно повторював китайську приказку, що «не має значення якого кольору кішка - чорного чи білого, аби лише вона добре ловила мишей», все ж комуністична ідео¬логія залишалась основою проведення реформ. Читати повністю…

1976 р. позначений бурхливими подіями у житті Китаю. У січні помер прем’єр Державної ради, один із засновників КПК, авторитетний політик Чжоу Еньлай. У день пам’яті померлих, 4 квітня за традиційним місячним календарем, на площі Тянь-аньмень відбулось несанкціоноване владою масове покладання квітів у пам’ять Чжоу. Проти мирної демонстрації було кинуто військо; близько 50 тис. маніфестантів заарештували. Читати повністю…

Репресії торкнулися керівних діячів Китаю - Голови КНР (з 1959 р.) Лю Шаоці, генерального секретаря ЦК КПК Ден Сяопіна, маршала Пен Дехуая та багатьох інших. Розправи відбувалися по всій країні, породжуючи хаос і анархію. З початку 1967 р. реальна влада у країні почала переходити до військових. Вони створювали нові органи партійної та адміністративної влади, які мали назву ревкомів. Хунвейбіни виконали свою роль, і нова влада, не гаючи часу, розправилася з ними. Читати повністю…

На основі рішень пленуму реорганізовувалися «комуни», селянам повертали присадибні ділянки, худобу, хатнє майно. Згорнулося капітальне будівництво, багато підприємств переорієнтувалось на випуск сільськогосподарського реманенту. Із міст у села примусово переселили 20 млн чоловік. Основним гаслом країни стало: «Сільське господарство - основа народного господарства». Ціною над зусиль у 1962 р. вдалося припинити спад виробництва. Політика «трьох знамен » завершилась повним крахом. Його змушені були визнати самі керівники КПК. З’явилась опозиція в партії. Це наштовхнуло Мао Цзедун вождя та його найближче оточення на ідею грандіозної чистки в партії і держапараті під назвою «велика пролетарська культурна революція». Читати повністю…

Ще однією характерною рисою стала воєнізація праці, створення «трудових армій». Селяни, об’єднані у роти, батальйони, полки на світанку солдатським кроком вирушали на польові роботи, а повертались у домівки після заходу сонця. Платили ж за роботу мискою рису. Спочатку завдяки ентузіазму мас підвищувалася продуктивність праці, однак поступово відсутність матеріальних стимулів, виснажлива робота без вихідних викликали протест серед населення, що виявився в селянських заворушеннях, масових втечах із «комун». Читати повністю…

Події другої половини 50-х років у СРСР позначились і на розвитку Китаю. Гасла М. Хрущова - «Наздогнати й перегнати США в галузі економіки», «Нинішнє покоління радянських людей буде жити за комунізму» - втілились у ще більш авантюристичному курсі Мао Цзедуна. Він закликав побудувати комунізм у Китаї за дві-три п’ятирічки. У травні 1958 р. Компартія Китаю проголосила так званий курс трьох червоних знамен: «генеральна лінія» (до комунізму), «великийстрибок», «народні комуни». «Стрибок» передбачав досягнення до 1962 р. високих промислових показників, зокрема доведення виплавки сталі з 5,4 млн т до 100 млн т щорічно. Читати повністю…

Серед них: Уханьський металургійний комбінат, автомобільний завод у Чанчуні, Харбінський льонокомбінат, двоярусний міст через р. Янцзи. Це становило 40 % усіх інвестицій у китайську промисловість. Китайські комуністи за радянським зразком швидкими темпами проводили індустріалізацію, колективізацію сільського господарства, докорінну перебудову в галузі культури та освіти. У листопаді 1955 р. політбюро ЦК КПК прийняло рішення підпорядкувати державі приватні підприємства промисловості й торгівлі. У 1956 р. протягом 8-9 місяців проведено суцільне кооперування сільського господарства. Читати повністю…

1
Фев

Проголошення КНР. ІІ Частина

   Автор: admin   в Китай.

У березні 1947 р. гомінданівці здобули цей район, однак основні сили комуністів вже на той час були зосереджені на півночі Маньчжурії. СРСР допоміг Компартії Китаю утворити та озброїти нові армії. В лавах комуністичної Народно-визвольної армії (НВА) служили сотні радянських військових спеціалістів. У свою чергу, США надавали фінансову та військово-технічну допомогу уряду Чан Кайші. Таким чином, Китай став ареною «холодної війни» двох наддержав. Читати повністю…

1
Фев

Проголошення КНР. I Частина

   Автор: admin   в Китай.

Китайський народ під час війни з японськими агресорами (1937-1945) зазнав величезних людських та матеріальних втрат. Загинули численні культурні цінності, були зруйновані міста, країна фактично розпалась на самостійні райони. У Китайській Республіці запанували голод, епідемії, злидні.
У серпні 1945 р. радянські війська провели успішні операції проти японців, розгромивши мільйонну Квантунську армію на суходолі. Величезна територія Північно-Східного Китаю -Маньчжурія - з населенням понад 40 млн чол. стала районом тимчасової окупації радянської армії. Читати повністю…