Архів категорій ˜Поділ світу на два ворогуючих блоки (друга половина 40-х - перша половина 50-х років).

У 1955 р. відомі вчені світу Альберт Ейнштейн, Фредерік Жоліо-Кюрі, Бертран Рассел та інші стали ініціаторами руху вчених за мир, роззброєння, міжнародну безпеку і співробітництво. Рух отримав назву Пагуошського за місцем проведення першої конференції прихильників ідеї у м. Пагуош (Канада). Радянські лідери, організовуючи свій «рух прихильників миру», розглядали його як «засіб викриття злочинних планів паліїв війни». Відповідно до цього СРСР висував численні «миролюбні» пропозиції - формою конструктивні, а суттю нездійсненні. Читати повністю…

Після Другої світової війни проходив інтенсивний процес деколонізації, спочатку Азіатського континенту, а з середини 50-х років - Африки. Становлення зовнішньої політики молодих країн виявилося складним і суперечливим. Позитивним чинником стала координація їхньої зовнішньополітичної діяльності за принципом неприєднання - ні до західного, ні до східного блоку.
Початок міжнародному співробітництву країн Азії й Африки поклала Бандунзька конференція Читати повністю…

У липні 1956 р. уряд Єгипту оголосив про націоналізацію англо-французької Загальної компанії Суецького каналу. Суецьке питання розглядала Рада Безпеки ООН, накреслюючи шляхи врегулювання конфлікту. СРСР і США висловилися за мирне врегулювання проблеми. Тим часом Велика Британія і Франція, підключивши до себе Ізраїль, готувалися шляхом проведення воєнної операції повернути зону Суецького каналу. Читати повністю…

Передбачалося також виведення в’єтнамських «добровольців» з Лаосу та Камбоджі. Було узгоджено, що політичне врегулювання у регіоні здійснюватиметься шляхом проведення загальних демократичних виборів упродовж 1955-1956 pp. Однак, як і в Кореї, демаркаційна лінія на довгі роки поділила В’єтнам на дві різні держави - комуністичну на півночі й проамериканську на півдні, - за якими стояли два могутні військово-політичні блоки - східний та західний. Читати повністю…

Впливова національна сила В’єтнаму - Компартія Індокитаю на чолі з Хо Ші Міном 2 вересня 1945 р. проголосила утворення Демократичної Республіки В’єтнам (ДРВ). Однак нова держава не одержала міжнародного визнання. Відновлення французького колоніального панування викликало могутній рух Опору національних сил, очолюваних комуністами. З 1946 по 1950 р. перевага була на боці французького експедиційного корпусу. Стратегічна ситуація у регіоні змінилася на користь компартії Читати повністю…

До жовтня 1950 р. ситуація докорінно змінилася: північнокорейська армія ледве утримувала невеликий клаптик території КНДР. Американські війська впритул наблизилися до кордонів КНР. У такій ситуації комуністичний Китай з тим, щоб врятувати своїх союзників у Кореї, рішуче втрутився у війну. Мільйонна армія «добровольців» КНР стримала наступ військ ООН, а незабаром лінія фронту пролягла неподалік 38-ї паралелі - на рубежах, з яких і розпочалася війна. Перше зіткнення східного та західного блоків у локальній війні призвело до великих людських втрат. Читати повністю…

З утворенням Китайської Народної Республіки Радянський Союз наполягав на негайній заміні гоміньданівського представника в ООН комуністичним. Делегація СРСР вдалася навіть до демонстративного бойкоту ООН. Демарш СРСР щодо ООН збігся з періодом підготовки комуністичним блоком агресії на Далекому Сході. Москва підтримала ініціативу КНДР щодо силового об’єднання Кореї шляхом захоплення південної частини країни. Читати повністю…

У березні 1948 р. в Брюсселі Велика Британія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург підписали угоду про воєнно-політичний союз (так званий Західний союз). У квітні 1949 р. дванадцять держав - США, Канада, Італія, Данія, Норвегія, Ісландія, Португалія й усі держави Брюссельського пакту підписали договір про створення військового Північноатлантичного союзу (НАТО). Новостворений блок проголошував захист демократії, відкритість і цілісність світового ринку, заперечував однопартійну систему. Читати повністю…

Особливу стурбованість західних політиків викликало становище у Греції та Туреччині. Комуністи Греції відмовилися взяти участь у виборах, які відбувалися під міжнародним» наглядом, і на початку 1946 р. розпочали збройну боротьбу за владу. Було відомо, що повстанські загони комуністів отримують допомогу ззовні, зокрема з Болгарії, Югославії та Албанії. Ще на завершальному етапі Другої світової війни Радянський Союз висунув територіальні претензії до Туреччини, а також вимагав розмістити радянські війська у зоні чорноморських проток. Анкара справедливо розцінила вимогу Москви як грубе втручання у внутрішні справи Туреччини. Читати повністю…

Питання про виведення радянських військ з Ірану розглядалося в ООН. У США залунали заклики застосувати проти СРСР ядерну зброю, якою американці монопольно володіли в ті часи. Навесні 1946 р. СРСР під тиском західної Дипломатії змушений розпочати виведення військ з Ірану. На противагу радянському експансіонізмові західні країни на чолі із США формували власний зовнішньополітичний курс стримуючи комуністичний наступ і завойовуючи власні сфери впливу. Читати повністю…

Й. Сталін та його оточення не вірили в систему «колективної безпеки». Виходячи з постулатів комуністичної ідеології щодо неминучості перемоги світової пролетарської революції, керівники СРСР підтримували, у тому числі зброєю, всі лояльні до Москви сили в інших країнах. Радянський Союз нав’язав визволеним від фашизму країнам Центральної та Східної Європи комуністичні тоталітарні режими. На Далекому Сході - у Китаї та Північній Кореї - з допомогою СРСР до влади також прийшли комуністи. Читати повністю…

Остаточне узгодження текстів мирних договорів відбулося на Паризькій мирній конференції, яка проходила в липні-жовтні 1946 р. Тут виявилися розбіжності у підході до мирного врегулювання в Європі. Делегація СРСР виступала за пом’якшення умов миру, намагаючись цим посилити свій вплив на переможені держави. Натомість США та Велика Британія були прихильниками більш жорсткого курсу, не бажаючи допустити насадження тоталітаризму за радянським взірцем у Болгарії, Румунії та Угорщині - країнах, зайнятих Червоною армією. Читати повністю…

У роки Другої світової війни склалась антигітлерівська коаліція. Між союзниками здійснювалась координація воєнних дій, політичних заходів, економічне співробітництво. Регулярно відбувалися зустрічі керівників «великої трійки» - СРСР, США, Великої Британії, на яких вирішувалися й проблеми повоєнного устрою світу. З тим, щоб не допустити воєн у майбутньому, активно обговорювалась ідея «колективної безпеки». Ще в Атлантичній хартії - документі, укладеному в серпні 1941 р. лідерами США і Великої Британії, - передбачалося «запровадження загальної безпеки», створеної на Читати повністю…