Архів категорій ˜Вплив суспільно-політичних змін у післявоєнному світі на розвиток культури.

Національно-визвольний рух народів Азії та Африки, виникнення незалежних держав прискорив розвиток національних літератур колишніх колоніальних народів. Характерною ознакою художньої літератури молодих держав є надмірна політизація, загострена реакція на релігійні, національні почуття, співмірна оцінка народних традицій, патріархальних відносин. Твори, що зображують національне і соціальне прозріння особистості, становлення активного борця за гуманізм і прогрес, проти носіїв зла і порушників моралі є типовими для більшості національних літератур країн Азії і Африки. Читати повністю…

В IV Африканських іграх у Найробі (1987) взяла участь найбільша кількість спортсменів (понад 3 тис). Поряд з фінансовими й організаційними труднощами в числі найгостріших проблем Африканських ігор - відплив спортсменів в індустріально розвинуті країни. Найбільш успішно виступають на африканських іграх спортсмени Єгипту, Нігерії, Алжиру, Кенії, Тунісу. Широку популярність здобули Азіатські ігри, започатковані у Делі (1951). В них взяли участь 490 спортсменів з 11 країн, що Читати повністю…

Чималу роль в оздоровленні студентської молоді відіграє Міжнародна федерація університетського спорту, створена в 1949 р. До 1959 р. цей рух був роз’єднаним. З 1960 р. проводяться міжнародні студентські спортивні змагання - Універсіади. В їхній програмі представлено 9 обов’язкових видів спорту, а десятий обирає країна-організатор змагань. Серед них популярні такі види, як легка атлетика, плавання, гімнас тика, волейбол, баскетбол. Історія Універсіад свідчить про зростання Читати повністю…

Прикладом можуть служити такі зірки професійного боксу, як Ф. Патерсон, Мохаммед Алі, Д. Фрезер. Професійний спорт спочатку був обмежений порівняно невеликою кількістю видів спорту (бокс, бейсбол, хокей, гольф, теніс, автогонки). Останніми роками професіоналізувався футбол, баскетбол, деякі види боротьби, фігурне катання. У США спостерігається тенденція професіоналізації шкільного і вузівського спорту. Читати повністю…

Політичні цілі переслідувала терористична акція арабських екстремістів проти спортсменів Ізраїлю на XX Олімпійських іграх у Мюнхені. Яскравим проявом політизації Олімпійських ігор був бойкот США, Великою Британією, Китаєм, Японією та ще ЗО країнами XXII Олімпіади 1980 р. у Москві після вторгнення радянських військ в Афганістан. У відповідь на це через чотири роки СРСР і його союзники (12 країн) бойкотували XXIII Олімпійські ігри в Лос-Анджелесі. Читати повністю…

Олімпіада 2004 р. у Афінах - найбільш представницька. У ній взяли участь спортсмени з 22 країн з рекордною кількістю учасників -11 тис. атлетів. За кількістю золотих, срібних та бронзових нагород українські спортсмени зайняли 12-те місце. Незважаючи на успіхи олімпійського руху на сучасному етапі, виник ряд проблем. Серед них - спроба надмірної політизації олімпійського руху, комерціалізація і професіоналізація спорту, а також широке застосування спортсменами різних видів допінгу. Читати повністю…

Олімпійські ігри для інвалідів проводяться один раз в чотири роки в тій же країні, де відбуваються Олімпійські ігри. Післявоєнний етап олімпійського руху характеризується не тільки збільшенням числа країн і учасників Олімпіад, а й постійним збільшенням видів спорту, з яких відбуваються змагання. У зимових Олімпійських іграх кількість таких видів спорту подвоїлась. Якщо у зимових Олімпійських іграх 1948 р. (Санкт-Моріц, Швейцарія) програма включала 5 видів спорту, то на XVII (Ліллегаммер, Читати повністю…

Не допускаються види спорту, результати яких залежать лише від механічної сили. Якщо в першій Олімпіаді новітнього часу в Афінах (1896) брали участь 311 спортсменів з 13 країн, то на XXVI Олімпіаді в Атланті, США (1996) було представлено близько 11 тис. спортсменів із 197 держав світу. Олімпійський рух, спираючись на гуманістичні ідеали формування гармонійно розвинутої людини засобами спорту під девізом «Швидше. Вище. Сильніше», перетворився в один з найважливіших Читати повністю…

Скаутські й інші організації влаштовують туристичні походи підлітків і молоді, під час яких фізичне загартування поєднується з духовним і моральним вихованням. Якнайбільшому розвиткові фізичних сил і здібностей людей сприяє їхнє заняття спортом, відмітними рисами якого є дух змагання, суперництва, самовдосконалення системою тренувань. Спортивні ігри є одним з найбільш поширених видів змагань молоді. У другій половині XX ст. в рамках культурного співробітництва Читати повністю…

Характерними проявами захоплення молоді модними видами спорту ще в 50-х роках стали перегони на мотоциклах, а на початку 60-х років - вправи з обручем (хула-хуп). У 70-х роках серед підлітків набуло популярності катання на дошках з роликами (скейт), а згодом - аеробіка. Найбільш доступною і популярною формою оздоровчої роботи для всіх категорій на¬селення залишаються різноманітні види бігу, якими особливо захоплюються літні люди. Читати повністю…

Предмет фізичного виховання запроваджено в програми навчальних закладів в усіх країнах світу. Фізкультура і спорт, які впродовж тривалого часу розвивалися стихійно, в післявоєнні роки стали важливою складовою частиною внутрішньої політики урядів багатьох країн світу.
В індустріальних країнах фізичне виховання частково фінансує держава, а також окремі корпорації, підприємства, спортивні клуби. Економічне піднесення країн Європи Північної Америки, Японії, Читати повністю…

У країнах зарубіжного світу друга половина XX ст. позначена розвитком фізичної культури - складової загальної всесвітньої культури, спрямованої на оздоровлення людей, підвищення їх працездатності і довголіття. Автоматизація виробництва зумовила зменшення ролі й питомої ваги фізичної праці. Урбанізація, розвиток комунального обслуговування, транспортних засобів, побутової техніки призвели до зменшення загальної рухливості людей, їхнього фізичного Читати повністю…

Такі концерти супроводжуються миготінням десятків різнобарвних прожекторів. У 80-90-х роках рок представлений великою кількістю стилевих форм, регіональних і національних різновидів. Серед них виділяються групи, які зберігають традицію класичного року. Інші поєднують джаз і рок (джаз-рок) або використовують фольклор (фольк-рок) та ін. Частина рок-груп намагається пристосуватися до класичного мистецтва (арт-рок). Читати повністю…

Рок-музика мала стати вираженням протесту нового покоління молоді проти респектабельного пристосування, престижності, кар’єризму. Прості слова пісень, помірковані спочатку ритми, що стають дедалі гучнішими, докучливі повторювання одного і того ж елементу створюють обстановку загострених емоційних переживань. Читати повністю…

У музичній культурі післявоєнних років поряд з розвитком традицій класичної музики завоювало популярність багато нових напрямків і стилів. Великий вплив на розвиток музичної культури мали ідеї австрійського композитора і теоретика, засновника нової віденської школи А. Шенберга, який ще в 20-х роках вирішив змінити систему нотного письма. Його музика засновувалася не на восьми-, а на дванадцятитоновій системі. Музичні Читати повністю…

Герої таких фільмів цинічно нехтують моральними цінностями суспільства. Такого роду кінопродукція згубно впливає на виховання молоді. Вседозволеність, якої допускаються окремі творці фільмів, зазнає справедливої критики з боку громадськості світу. З середини 70-х років різко зросла кількість телевізійних художніх фільмів. Пальма першості від традиційного кіно поступово перейшла до кіно телевізійного. З поширенням телебачення кіно увійшло в кожну сім’ю, стало невіддільною часткою Читати повністю…

У країнах, де панували тоталітарні режими, переважна більшість кінофільмів мала плакатний, агітаційно-пропагандистський характер. Герої таких фільмів спрощено поділялися на позитивних і негативних, конфліктні ситуації мали штучний, надуманий характер або ж фільми були безконфліктними. Вибір тематики фільмів суворо регламентувався цензурою. Читати повністю…

Проте помітним є вплив на американське кіно італійського неореалізму. Видатний американський кінорежисер С. Кубрік завоював популярність постановкою фільмів «Вбивство», «Механічний апельсин» та історичної картини «Спартак», на яких позначилися неореалістські тенденції. Вплив італійських неореалістів знайшов прояв у творчості режисера С. Крамера. Для американських художніх фільмів характерними є масові батальні та побутові сцени, в яких режисери прагнуть до історичної правдивості і високохудожньої виразності. Один з найпоширеніших видів кінопродукції США Читати повністю…

Фільми італійських режисерів здобули всесвітнє визнання за правдиве відображення дійсності. Вони стали важливим кроком в освоєнні кінематографом нових художніх засобів.
Великий поступ у своєму розвитку зробили творці фільмів у Франції, Англії, США, Японії, Індії, а також у країнах Латинської Америки. Багато з цих фільмів являють собою екранізацію класичних творів національних літератур. Для французької кінематографії характерна романтична кінокомедія. Читати повністю…

В окремих творах драматургії, театральних виставах заперечення традицій і раціональної поведінки було доведено до крайнощів. У Франції зародився і набув поширення «театр абсурду», представлений драматичними творами згаданих уже А. Камю, С. Беккета, Е. Іонеско. Творча практика багатьох зарубіжних театрів спирається на теорію, методи і артистичну техніку, розроблені знаменитим російським режисером К. Станіславським. Читати повністю…

Художнє оформлення типових конструкцій з металу і скла пов’язано передусім з ім’ям американського архітектора Mica ван дер Ройє. Він приходить до ідеї універсальної форми, яка зводиться до відтворення в архітектурних будовах геометричних фігур: паралелепіпеда, піраміди, циліндра, кулі. Інтернаціональний стиль переважає в розбудові великих міст. Читати повністю…

Планування функціоналісти здійснюють з урахуванням якнайбільшої доцільності для забезпечення побутових умов і організації високопродуктивного виробництва. У творах теоретиків і видатних архітекторів XX ст. Ш. Ле Корбюзье (Франція), X. Мейєра (Англія), П. Ауді (Нідерланди) обґрунтовано основні принципи функціоналізму. Вони були розвинені і доповнені архітекторами Л. Костою і О. Німейєром (Бразилія), К. Танге (Японія), які обстоювали важливість урахування місцевих умов і Читати повністю…

У скульптурі поруч з абстракціонізмом в основному панував неореалізм. Багато видатних скульпторів під впливом примітивного мистецтва народів Африки і аборигенів Латинської Америки прагнули надати своїм скульптурам нових форм у стилі примітивістських тенденцій. Навіть твори одного з найвидатніших майстрів скульптури XX ст. англійця Г. Мура (1898-1986), які відзначаються величністю і монументальністю, зазнали впливу примітивізму. Про це свідчать його скульптури «Мати і дитина», «Лежача постать», які прикрашають будинок штаб-квартири ЮНЕСКО в Парижі. Читати повністю…

Найвищої популярності сюрреалісти досягли в 50-60-х роках. З цього часу сюрреалізм поступився новій хвилі абстракціонізму - поп-арту (мистецтво широкого вжитку). Для поп-арту характерне використання предметів і побутових речей в різних комбінаціях. У ці ж роки виникло кінетичне мистецтво, в якому головним принципом було те, щоб твір рухався. Новинками модернізму стало світлове мистецтво, в якому головна роль відведена ефектним комбінаціям кольорових рухливих променів, скерованих на екран. Читати повністю…

У післявоєнний період американський художник-абстракціоніст Дж. Поллак став засновником абстрактного експресіонізму, для якого характерні нові прийоми і засоби. Процес художньої творчості стає для таких художників самоціллю. У процесі роботи художник хаотично накладає на полотно фарби, причому не тільки пензлем, а й сторонніми предметами, наприклад палицею, ложкою. Окремі художники-абстракціоністи прагнули досягти досконалості в гармонізації кольору і форми; Читати повністю…

Друга світова війна з її руйнівними наслідками, протиборство двох військово-політичних блоків, урбанізація, що призвела до масового переселення людей в міста і відірвала їх від традиційної культури, широкомасштабне безжалісне винищення природи та інші негативні явища помітно вплинули на розвиток усіх видів мистецтва.
У післявоєнні роки запанував модернізм. Провідна роль у модернізмі утвердилася за безпредметним (абстрактним) мистецтвом, яке відоме під назвою абстракціонізму. Ця течія, що базується на відмові Читати повністю…

Навіть в умовах жорсткої комуністичної цензури окремі письменники і поети, використовуючи «езопівську мову» намагалися проявити свою творчу індивідуальність. Яскравим прикладом такої «езопівської мови» є творчість А. Ахматової. В поетичній збірці «Біг часу» і лірико-епічній «Поемі без героя», а також у віршах, опублікованих після її смерті («Реквієм. 1935-1940»), вона виступає як великий майстер віршованої форми, класичної поезії, її відточеної завершеності. За прояви Читати повністю…

З 60-х років в літературі зароджується постмодернізм -термін, що означає сучасну стадію розвитку модернізму. В творах постмодерністів доводяться до крайності всі основоположні принципи модернізму, і особливого значення надається пізнавальним можливостям людини, її місцю і ролі в сучасному світі найдосконаліших технологій та екологічних катастроф. Тексти постмодерністських творів - фрагментарні, принципово несистематизовані, різностильні, часто у вигляді відкритих або Читати повністю…

Вершиною його драматичної творчості післявоєнного періоду стала п’єса «Кавказьке крейдяне коло».
На противагу творам реалістів С. Беккет (драма «В очікуванні Годо»), Е. Іонеско (п’єса «Кінець гри») і їхні послідовники заперечують принципи раціональної поведінки людей, глузують з традиційних понять моралі, проводять ідею даремності всіх людських зусиль. У драмах Е. Іонеско «Урок», «Носоріг», «Повітряний пішохід» проводиться ідея безглуздості людського буття, карикатурності Читати повністю…

Найбільших успіхів у зображенні людського буття досягнув А. Камю. В романах «Бунтівна людина», «Чума», повісті «Падіння» він звертається до теми вини і моралі. Розглядаючи теорію і практику протесту проти влади, піддаючи критиці тоталітарну ідеологію, в тому числі комуністичну, та диктаторські режими, які посягають на свободу і гідність людини, він розкриває вирішальне значення людської совісті у протистоянні гнобленню та брехні. Частина письменників-екзистенціалістів велику Читати повністю…

Серед них широкої популярності набули твори Дж. Болдуїна («Інша країна», «Скажи, коли пішов поїзд»), Гарпера Лі («Вбити пересмішника»), П. Моріссона («Пісня Соломона»).
Великий вплив на розвиток американської післявоєнної літератури мали твори Е. Хемінгуея. «Старий і море» - лірична повість про рибалку, в якій прославляється дух боротьби при повній відсутності матеріальної вигоди. Його остання велика публікація - автобіографічна книга «Свято, яке завжди з тобою» (1960). Читати повністю…

Нестабільність і тривожність післявоєнних років, крах життєвих надій, негативні сторони індустріального виробництва - все це викликало незадоволення людей, виразником інтересів яких у 50-ті роки стали письменники, що отримали в Англії назву «розгнівані молоді люди». Серед них виділяються своїми романами Дж. Уейн («Поспішай вниз»), Кінгслі Еміс («Щасливчик Джим»), Джон Брейн («Шлях нагору»). Типовим героєм цих романів є молода претензійна людина, що постійно Читати повністю…

Після тривалих років фашистської диктатури відбувається відродження італійської літератури. Основною тенденцією в її розвитку був неореалізм з епічними полотнами про долю народу в роки історичних випробувань. Творам неореалізму притаманне поєднання ліризму і розвінчання соціального зла. Антифашистська тематика та ідеї відродження нації характерні для творів Р. Вігано («Аньєзе іде на смерть»), В. Пратоліні («Квартал», «Повість про бідних закоханих»), Фр. Іовіне («Землі Сакраменто»). В цих творах головними героями є проста людина -ремісник, селянин. Читати повністю…

Герої його романів страждають від національного і соціального приниження, голоду, бездомності (романи «Ввечері ворони відлітають додому », «Кава без смаку », драма « За дверима »). Його послідовники об’єдналися після смерті письменника в 1947 р. в «Групу-47» (Г.В. Ріхтер, Е. Шнабель, А. Ауерт). Пізніше до «Групи-47» примкнув Г. Белль, який поряд з воєнною тематикою започаткував у ФРН нову тему «нездоланного минулого». її в 50-60-ті роки продовжили В. Каппен (роман «Смерть у Римі»), 3. Ленц («Дуель з тінню», «Людина в потоці», «Хліб та ігри»). Читати повністю…

Яскравої виразності літературі післявоєнного періоду надають твори письменників - лауреатів Нобелівської премії: Франсуа Моріака (1885-1970), Альбера Камю (1913-1960), Сен-Жон Перса (1887-1975), Клода Сімона (1913-1987) (Франція); Томаса Еліота (1888-1965), Вільяма Голдінга (1911-1983) (Англія); Вільяма Фолкнера (1897-1962), Ернеста Хемінгуея (1899-1961), Джона Стейнбека (1902-1968) (США); Генріха Белля (1917-1985) (Німеччина); Кавабата Ясунарі (1899-1972) Читати повністю…