Архів категорій ˜Світ у ІІ половині XX -на початку XXI ст.

У зв’язку з виходом тероризму на міжнародну арену особливу загрозу становить поширення зброї масового знищення - ядерної, хімічної, бактеріологічної, передовсім небезпека заволодіння такою зброєю терористичними структурами.
Майже шістдесят років, що минають з часу закінчення Другої світової війни, становили переломну епоху в історичному розвитку людства. Її характерними рисами виявилися стратегічні перемоги демократії над тоталітаризмом, прав людини над жорстокістю й сваволею. Симптоматично, що вихідною точкою цього періоду став розгром фашизму, а її підсумком -крах комуністичної системи. Читати повністю…

Серйозну проблему становить демографічна криза, викликана неконтрольованим зростанням чисельності населення планети: впродовж другої половини XX ст. воно збільшилося з 2,5 до 6,3 млрд, тобто в 2,5 раза. Швидке зростання народонаселення та збільшення споживання викликали загрозу продовольчої кризи. Назріває енергетична та сировинна криза: вичерпуються традиційні джерела енергії та сировини, родовища корисних копалин.
Нарешті, перед світом, який щойно позбувся «холодної війни» та пов’язаної з нею міжнародної напруженості, з’явилися нові глобальні небезпеки. Найбільшою з них стає міжнародний тероризм. Його основним осереддям є крайні, екстремістські угруповання ісламу, зокрема таємна розгалужена організація «Аль-Каїда» Читати повністю…

Посилення інтеграційних проявів має місце і на Американському континенті. Важливим заходом у цьому напрямку стало укладення у 1994 р. між США, Канадою і Мексикою угоди про створення Північноамериканської асоціації вільної торгівлі. Поряд із цим швидко інтернаціоналізується виробництво (у першу чергу на основі подальшого розширення діяльності транснаціональних корпорацій), збільшується обсяг міжнародної торгівлі та іноземних інвестицій.
При цьому глобалізація не зводиться лише до економічних процесів: вона знаходить прояв також в інтенсифікації міжнародної політики, культурного обміну, туризму, спорту тощо. Таким чином, глобалізація дедалі більше визначає обличчя сучасного світу, стає однією з найвиразніших рис суспільного прогресу. Разом з тим саме на рубежі XX і XXI ст. з особливою переконливістю з’ясувалося, що стрімкий економічний і технічний прогрес не позбавлений і зворотного боку: в сучасному світі нагромадився комплекс глобальних проблем, спричинених негативними рисами Читати повністю…

Поряд з Китаєм швидко нарощує свій потенціал Індія. З іншого боку, серйозних втрат економіці завдала фінансова криза в Південно-Східній Азії, яка спалахнула в 1997 р. й охопила Японію, Індонезію, Таїланд, Філіппіни та інші країни. Відлуння цієї кризи болісно позначилося й на державах інших регіонів, зокрема Росії та Латинської Америки.
У більшості країн, що розвиваються, впродовж останніх десятиліть спостерігалися порівняно високі темпи економічного зростання. Однак показник ВВП на душу населення в них у середньому становить лише 15 % від розвинутих країн. Читати повністю…

Економічний простір різних країн і регіонів світу в період, що розглядається, відбувався складно й неоднозначно. В індустріально розвинутих державах господарське піднесення 80-х років у 1991-1993 pp. змінив черговий економічний спад. Проте він виявився неглибоким: абсолютне падіння промислового виробництва склало 1-2 %. Західні країни досить швидко вийшли зі стану Депресії. В наступні роки, аж до нині, тривало економічне піднесення у США: тут темпи зростання валового внутрішнього продукту становили 3,5-4,5 % на рік. У країнах Західної Європи спостерігалися хоча й нижчі, проте так само стабільні показники господарського розвитку: щорічний приріст ВВП складав 2-2,5 %, проте з 2002 р. Читати повністю…

Революції у Центральній і Східній Європі, розпад СРСР завдали нищівного удару комуністичній системі держав, проте не означали цілковитої її ліквідації. На Азіатському континенті комуністичний режим повністю зберігся в Китаї - найбільшій за кількістю жителів (близько 1 млрд 300 млн) країні світу. Керівництво КНР, що прийшло до влади у другій половині 70-х років, започаткувало період глибоких економічних перетворень ринкового характеру. Вони дали феноменальний результат, значно прискоривши господарський розвиток країни. Натомість у політичному житті КНР ніяких суттєвих змін не відбулося, режим нітрохи не змінив свого тоталітарного характеру. Схожі процеси відбуваються у В’єтнамі. Читати повністю…

У складному становищі опинилася більшість держав, які виникли на руїнах Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Наприкінці 1991 року вони створили міждержавне об’єднання з метою економічного, політичного, військового співробітництва - Співдружність незалежних держав (СНД). Однак ця асоціація виявилася малоефективною і від самого початку існує радше формально. Водночас розпад економічних зв’язків, що утворювали єдиний загальносоюзний народногосподарський комплекс, тотальне розкрадання (під виглядом «приватизації») величезного суспільного надбання, створеного сумлінною працею поколінь трудівників, формування на цій основі кланово-олігархічних та мафіозних структур, відплив величезних капіталів за кордон Читати повністю…

З початку 1993 р. припинила своє існування Чехо-Словаччина, поділившись на дві держави - Чеську Республіку та Словацьку Республіку. При цьому тільки у Чехо-Словаччині процес «розлучення» відбувся винятково коректно, на принципах міжнародного права, тоді як розпад СРСР і СФРЮ супроводжувався гострими збройними конфліктами з численними людськими жертвами та руйнуваннями.
Інші посткомуністичні країни уникли збройного протистояння, хоча майже всюди точилася гостра політична боротьба. Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, а також колишні радянські республіки Естонія, Латвія, Литва ведуть першість у розбудові своєї демократичної державності Читати повністю…

Крах Радянського Союзу та інших комуністичних режимів був подією всесвітньо-історичного значення, поворотним пунктом у світовому розвитку. Наслідком цього стала докорінна зміна у розстановці сил на міжнародній арені. Сполучені Штати Америки залишилися єдиною наддержавою, їхня глобальна роль ще більше зросла. Відійшла в минуле біполярність світу. Конфронтаційні відносини між колишніми блоками поступаються місцем міжнародному співробітництву. Гонку озброєнь змінило поступове скорочення запасів ядерної зброї та інших засобів масового знищення, передусім у Сполучених Штатах Америки (США) та Росії. Читати повністю…

Господарські негаразди поєднувалися із застоєм та наростанням реакційних тенденцій у політичному і культурному житті. Міжнародний престиж СРСР був помітно підірваний його інтервенцією в Афганістан (1979).
Поворотним пунктом у житті радянського блоку став прихід до влади в СРСР нового партійно-державного керівництва на чолі з Михайлом Горбачовим (1985), яке започаткувало проведення реформ в усіх галузях суспільного життя. Ці перетворення, що відбувалися під гаслами «перебудови» і «гласності», мали на меті модернізувати й лібералізувати радянське суспільство, позбавити його тоталітарних рис, не змінюючи при цьому «соціалістичної» суті. Однак невдовзі виявилося, що проводити реформи саме в такий спосіб неможливо Читати повністю…

Для комуністичних країн, насамперед для Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР), 70-80-ті роки стали періодом назрівання всеохоплюючої суспільної кризи. Це виявилося насамперед у галузі економіки. Вичерпувала можливості ведення господарства на екстенсивній основі, на якій, власне, и трималася планово-бюрократична позаринкова економіка (за рахунок будівництва нових промислових підприємств створення нових робочих місць). Виникла потреба переходу до інтенсивних методів ведення господарства. Це завдання «соціалістичній» економіці виявилося не під силу - темпи її зростання різко впали. Відставання СРСР і комуністичного табору від передових держав світу продовжувало збільшуватися. Другий етап Читати повністю…

Пекучою проблемою для працюючих залишається безробіття, яке різко збільшується й набуває хронічного характеру. У 1996 р. у 28 розвинутих країнах світу налічувалося 36 млн безробітних (7,5 % економічно активного населення цих країн). Основні причини високого рівня безробіття - раціоналізація виробництва, запровадження робототехніки й автоматизації у промисловості, поширення мікропроцесорної техніки на контори й банки.
У робітничому русі сталися помітні зміни, які свідчать про зменшення його суспільної ролі. Скоротилася кількість членів профспілок. Страйковий рух з початку 80-х років стрімко пішов на спад. Страйк втратив колишню дієвість. Це свідчить про суттєве пом’якшення суперечностей між працею і капіталом Читати повністю…

До початкової «шістки» «Спільного ринку» долучилася низка інших держав, серед них Велика Британія й Іспанія. Поряд з розбудовою Європейського співтовариства розпочався наступ Японії на непорушні, здавалося б, позиції Сполучених Штатів Америки. Одночасно зростали нові індустріальні країни, їх ядро - шість держав і територій: Бразилія, Мексика, Південна Корея, Гонконг, Тайвань, Сінгапур. Характерною рисою сучасного постіндустріального суспільства є активне надбання широкими верствами населення власності. Значно зріс середній клас: менеджери, науковці, інженерно-технічні кадри, висококваліфіковані робітники, працівники сфери послуг, значна частина фермерів. У розвинутих країнах середній клас став домінуючою частиною економічно активного населення. Читати повністю…

Після певного піднесення 1976-1979 рр. у наступні, 1980-1982 рр., капіталістичні країни знову зазнали серйозного спаду. Падіння промислового виробництва становило понад 8 %. З 1983 року відбувається чергове піднесення, яке незабаром набуло характеру справжнього буму, що тривав аж до 1990 року. Загалом упродовж 70-80-х років обсяг промислового виробництва у розвинутих країнах збільшився приблизно в 2,7 раза, у країнах, що розвиваються, - у 2 рази. Одночасно звертає на себе увагу та обставина, що загальні темпи зростання виробництва товарів і послуг, досягнувши найвищого рівня в середині 60-х років, у наступні десятиліття почали помітно сповільнюватися. Читати повністю…

Водночас у другій половині 70-х років інтенсивно розвивалася мікропроцесорна й електронно-інформаційна техніка. Досягли блискучих успіхів біотехнологія та генна інженерія. Застосування нових технічних і наукових досягнень привело до структурної перебудови промисловості та міжгалузевих зв’язків. Розвиток засобів автоматизації й інформації дав змогу впроваджувати працезберігаючі та часозберігаючі засоби в управлінських, наукових, банківських й інших установах. Предметом масового вжитку став персональний комп’ютер. А в 90-ті роки з’являється унікальний всесвітній засіб інформації та зв’язку - Інтернет. Усе це засвідчило початок другого етапу Науково Технічної Революції (НТР), який часто називають інформаційною революцією. Читати повністю…

У середині 70-х років капіталістичні країни зазнали серйозних труднощів, початок яким поклала енергетична криза. До того часу енергетичної проблеми, по суті, не існувало. Ціни на нафту з Близького Сходу, Африки та Латинської Америки були дуже низькі. З 1973 року нафтодобувні держави різко підвищили ціни (у 10-20 разів), що викликало на Заході енергетичну кризу. Вона підштовхнула загальну економічну кризу 1974-1975 рр., яка була значно глибшою, ніж циклічні спади попередніх десятиліть. Тепер промислове виробництво знизилося в середньому на 12 %. Набуло масового характеру безробіття, яке в індустріально розвинутих країнах досягло 15 млн (порівняно з 7-8 млн на початку 70-х років). Читати повністю…

Важливим чинником світового розвитку перших повоєнних десятиліть став розпад колоніальної системи. Його зумовили дві обставини. По-перше, в добу науково технічної революції (НТР) колоніальна система як така втратила сенс, перестала бути рентабельною для метрополій. По-друге, розгортався національно-визвольний рух. Відразу після війни він набув найбільшого піднесення в Азії, зокрема в південно-східній її частині, на Середньому Сході. Позбулися колоніалізму народи Індонезії, Індії. Активізувалася національно-визвольна боротьба на Близькому Сході. На початку 60-х років звільнився від колоніалізму Африканський континент Читати повністю…

Економіка комуністичних країн стала повністю одержавленою, мала планово-бюрократичний позаринковий характер. Широко користуючись методами позаекономічного примусу, тоталітарні режими на перших порах зуміли домогтися високих темпів «будівництва соціалізму». В окремих галузях, насамперед тісно пов’язаних з військово-промисловим комплексом, особливо освоєнні космосу, Радянський Союз досяг визначних успіхів, Але загалом Науково Технічна Революція (НТР) тут по-справжньому так і не розгорнулась, і вже у 50-60-х роках ставало дедалі помітнішим економічне відставання комуністичних держав від індустріально розвинутих країн Заходу.
На зламі 50-60-х років почали вимальовуватися чимраз гостріші суперечності всередині комуністичного табору Читати повністю…

В окремих державах Західної Європи (Іспанія, Португалія та ін.) і більшості країн Латинської Америки (Бразилія, Аргентина, Чилі та інші)продовжували існувати авторитарні режими та військові диктатури. Ці ітржави економічно відставали від індустріально розвинутих країн і характеризувалися величезною соціальною нерівністю. Разом з тим більшим або меншим впливом у країнах Заходу продовжували користуватися комуністичні партії, діяльність яких спрямовувала КПРС. Компартії прагнули дестабілізувати демократичний суспільний і державний лад.
По-іншому розвивалися держави комуністичного табору. В них були сформовані схожі між собою суспільно політичні та економічні структури, що наслідували «радянський взірець» Читати повністю…

BigHistory.ru - Всесвітя історія
Ця обставина суттєво позначилася на характері робітничого руху в країнах Заходу. Робітники тепер аж ніяк не вважали себе визискуваною й соціально незахищеною масою, тому вони дедалі менше реагували на прагнення комуністичних партій перетворити їх на масову базу для здійснення «соціальної революції». В цілому напруженість класової боротьби поступово зменшилася. Робітники індустріально розвинутих країн, як і раніше, були організовані у профспілки та політичні партії (соціалістичні, соціал-демократичні, лейбористські та інші) і за їхнього посередництва активно боролися за зміцнення свого соціального становища. Читати повністю…

Виникли регіональні форми економічної інтеграції, яскравим прикладом яких є створення у 1957 р. в Західній Європі інтеграційного угруповання - Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), або «Спільного ринку», до якого спочатку увійшли шість держав (серед них - Франція, Західна Німеччина та Італія).
Об’єднання економічних потенціалів західноєвропейських країн спричинило значне прискорення їх розвитку. Водночас бурхливо зростає економіка Японії. Щодо Сполучнених Штатів Америки, то їх економічний поступ упродовж 50-60-х років попри всі його успіхи позначився порівняно повільнішими темпами. Це дало змогу країнам Західної Європи та Японії суттєво потіснити Читати повністю…

Різними шляхами відбувався повоєнний розвиток країн вільного світу, з одного боку, і держав комуністичного табору - з іншого. Вирішальний вплив на економічне життя розвинутих капіталістичних країн справила науково-технічна революція (НТР). Бурхливий розвиток науки і техніки привів до якісних змін продуктивних сил, докорінного оновлення виробничого апарату, суттєвих зрушень у структурі виробництва. Посилилася регулююча роль держави в економіці та соціальних відносинах. На перших порах важливим засобом такого втручання стала націоналізація окремих галузей економіки Читати повністю…

Комуністичний блок за суспільно-політичним характером був більш однорідним порівняно з очолюваним Сполученими Штатами блоком, який часто називали «західним» (хоча до нього належали держави і Заходу, і Сходу). Поряд з традиційно демократичними державами, переважно західноєвропейськими, союзниками США також було чимало країн (в Азії, Латинській Америці) з відверто авторитарними й навіть тоталітарними режимами. їхні правителі шукали захисту в Сполучених Штатів у боротьбі з внутрішніми комуністичними силами і гарантій від можливого поглинення їх радянським блоком.
Так утвердилася біполярна (двополюсна) структура міжнародних відносин - протистояння двох наддержав Читати повністю…

Громадськість західноєвропейських країн (а переважна їх частина, за винятком Іспанії та Португалії, були демократичними, правовими державами) схилялася до думки, що відстояти незалежність і вільний розвиток можна тільки у союзі зі Сполученими Штатами Америки, за інших обставин реальною ставала загроза потрапити під диктат Радянського Союзу. США вирішили відразу ж надати всебічну підтримку Західній Європі. Відповідно до програми відбудови і розвитку Європи («план Маршалла»), 17 європейських країн впродовж 1948-1952 рр. одержали чималу американську допомогу. В 1949 році Сполучені Штати Америки, Канада і десять західноєвропейських держав (зокрема Велика Британія, Франція, Італія) уклали Північноатлантичний договір про спільну оборону (НАТО), який мав стати бар’єром для радянської експансії у Західну Європу Читати повністю…

Китайська Народна Республіка стала союзницею Радянського Союзу. Китайські комуністи хоча й прийшли до влади за допомогою СРСР, проте, на відміну від більшості інших «соціалістичних» країн спиралися переважно на власні сили, проводили до певної міри самостійну від Москви політику.
Таким чином, після Другої світової війни в орбіту комуністичного панування на чолі з Радянським Союзом увійшли кільканадцять держав, територія яких становила 12 млн кв. км, а населення - понад 700 млн. Виник комуністичний табір (26 % території й 32 % населення світу), що в офіційній пропаганді став іменуватися «світовою соціалістичною системою», який протиставив себе всій іншій частині світу. Комуністичні вожді у Москві та в Пекіні не приховували мети - встановити своє панування в Читати повністю…

Розбіжності між двома великими державами мали об’єктивний характер, вони корінились у принциповій відмінності їхнього суспільно-політичного ладу. Сполучені Штати Америки являли собою демократичну державу, де в основному були забезпечені права людини. США виступали за розвиток усіх країн світу на засадах свободи і демократії, за міжнародне співробітництво. Натомість Радянський Союз був яскраво вираженою тоталітарною державою, в якій панував жорстокий терористичний режим, оснований на ідеології так званого марксизму-ленінізму. Правителі Союзу Радянських Соціалістичних Республік прагнули розширити свої володіння шляхом захоплення чужих територій. На завершальному етапі війни Червона армія, відкинувши німецькі війська з території СРСР, захопила країни Центральної та Східної Європи, в яких було встановлено тоталітарні комуністичні режими Читати повністю…

Перемога Об’єднаних націй - Сполучених Штатів Америки, Радянського Союзу, Великої Британії, Франції, Китаю та їхніх союзників над державами-агресорами у Другій світовій війні зумовила докорінну зміну сил у світі. Німеччина, Італія, Японія, що належали раніше до великих держав, внаслідок воєнної поразки виявилися в економічному відношенні суттєво послабленими, причому Німеччина та Японія на певний час залишалися поза межами міжнародного співтовариства. В результаті війни великих матеріальних втрат зазнали й держави-переможниці - Велика Британія і Франція, що значно послабило їх міжнародні позиції. Читати повністю…