У перше десятиріччя комуністичної влади Китай свою зовнішню політику будував з оглядом на Москву, яка міцно тримала важелі економічної та військової допомоги Пекіну. Лідери обох комуністичних партій були одностайні щодо головної мети своєї діяльності - поширення комуністичних ідей у світі, що в практичній площині означало насаджування комуністичних режимів на Сході. І СРСР, і КНР приймали спільні рішення щодо агресії на Корейському півострові, підтримки комуністичних сил Індокитаю, інших зовнішньополітичних акцій.
Восени 1958 р. пекінське керівницто за підтримки СРСР спробувало збройним шляхом вирішити проблему «двох Ки-таїв» - возз’єднати Тайвань з КНР. Воєнна сутичка комуністів і гомінданівців у Тайванській протоці загрожувала перерости у конфлікт світового масштабу. Згідно з американо-тайванським Договором про взаємну безпеку 1954 р., США виступали гарантом незалежного розвитку острівної республіки, а за спиною Пекіна стояв Радянський Союз, який за договором 1950 р. мав би захистити Китай.
США надали рішучу дипломатичну підтримку Тайваню, і це посилило антиамериканську спрямованість зовнішньої політики КНР. Уряд КНР постійно погрожував Сполученим Штатам війною, раз у раз оголошуючи «суворе і останнє попередження» за порушення американськими військовими літаками і суднами повітряного та водного просторів Китаю, куди відносили й територію та акваторію Тайваню.

Запис опублікован 1 Февраль о 20:41 в категорії: Китай.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.