У середині 60-х років у пекінського керівництва склалася зовнішньостратегічна концепція, суть якої, за словами Мао Цзедуна, полягала у тому, щоб підштовхнути до смертельної сутички двох «тигрів» - СРСР і США, а «мудрій мавпі» - Китаю - залишити роль спостерігача двобою. З появою у Китаї ядерної зброї (1964) така концепція загрожувала світовою катастрофою. Безкомпромісна зовнішня політика Пекіна спричинила згортання економічних зв’язків промислово розвинутих країн з КНР. У пошуках виходу з ізоляції китайський уряд наприкінці 60-х років послабив критику США і розпочав пошуки контактів із Заходом, одночасно посилюючі антирадянську пропаганду.
Такий курс Пекіна схвально зустріли правлячі кола США. Згідно з принципом «ворог мого ворога - мій друг», США охоче пішли на нормалізацію відносин з КНР. Американці цього разу не заперечували щодо відновлення прав КНР в ООН (1971). У 1972 р. президент США вперше відвідав Пекін. Того ж року Пекін відвідала урядова делегація Японії. Неодмінною умовою нормалізації відносин Китай ставив припинення офіційних контактів з Тайванем. Японія, а згодом і США виконали умову і перевели свої стосунки із Тайванем у ранг неофіційних, хоча це й не позначилось на економічних зв’язках з острівною республікою.

Запис опублікован 1 Февраль о 20:44 в категорії: Китай.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.