У період існування домініону (15 серпня 1947 р. - 26 січня 1950 р.) перший індійський уряд на чолі з героєм визвольної боротьби Джавахарлалом Неру зіткнувся з величезними труднощами, спричиненими поділом країни. До складу Пакистану ввійшли західні та східні провінції Індії, які становили два окремі регіони, віддалені один від одного на тисячі кілометрів. Кордони між новоутвореними державами не враховували особливостей національного складу, географії, історичних традицій. Це спричинило війну між обома країнами, яку насилу припинили англійці. Кровопролитні бої розгорнулись у північно-західному князівстві Кашмір, який на довгі роки став болючою, нерозв’язаною й донині проблемою індійсько-пакистанських відносин.
Індусів та мусульман в обох нових державах охопила паніка: їм терміново доводилося вирішувати питання, у якій країні жити. Комуналізм - політика протистояння релігійних громад - увійшов у практику багатьох політичних організацій, у тому числі й таких впливових, як Мусульманська ліга та «Хінду маха сабха» («Великий союз індусів»). Добропорядні мусульмани та індуси, які роками жили поруч, по-сусідськи, у дружбі та злагоді, кидалися один на одного з кийками. Дорогами Індії та Пакистану у протилежних напрямах пересувалися юрби біженців, подекуди вступаючи у криваві бійки.

Запис опублікован 1 Февраль о 20:53 в категорії: Індія.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.