З середини 50-х років президент почав здійснювати політику так званої «керованої демократії». Він уміло маневрував між основними політичними угрупованнями, широко використовував популістські гасла, закликав до боротьби з імперіалістами Заходу. Останнє забезпечувало йому підтримку СРСР та Китаю на міжнародній арені. З 1960 р. в Індонезії запанував одноосібний авторитарний режим Сукарно; він ліквідував парламентську систему, обмежив діяльність усіх партій рамками державної політики, призупинив чинність конституції.
На початку 60-х років центральним політичним питанням країни стала боротьба проти створення біля її кордонів Федерації Малайзії з колишніх англійських колоній - Малайї, Сінгапура, Сабаху, Сараваку і Брунею. Проти створення Федерації виступили Філіппіни, які висунули претензії на територію султанату Сабах.
16 вересня 1963 р. у Куала-Лумпурі було проголошено нову державу - Федерацію Малайзію, а наступного дня вчинено збройний напад на малайзійське посольство у Джакарті. Дипломатичні відносини молодої країни з Індонезією, а також і з Філіппінами були розірвані.
Антималайзійська кампанія виснажувала економічні й політичні ресурси Індонезії.

Запис опублікован 9 Февраль о 20:55 в категорії: Країни південно-східної Азії.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.