Американо-в’єтнамська війна надзвичайно загострила становище в регіоні. Вона стала головною подією міжнародного життя кінця 60-х - початку 70-х років. Після підписання Женевських угод дві в’єтнамські держави не зробили жодного кроку для мирного возз’єднання. Навпаки, ДРВ обрала шлях збройного приєднання Півдня країни. У грудні 1960 р. згідно з рішенням з’їзду комуністів ДРВ утворено Національний фронт визволення Південного В’єтнаму. На південь «стежкою Хо Ші Міна» почали перекидати військові підрозділи, зброю, техніку. «Стежка» була розгалуженою системою доріг загальною довжиною понад 16 тис. км, які обплутували гори і джунглі В’єтнаму, Лаосу, Камбоджі. Сюди яс входили нафтопровід, кабелі зв’язку, стаціонарні ремонтні бази, автомобільні батальйони, загони носіїв.
У січні 1963 р. збройні сили комуністів, які спочатку дотримувались тактики партизанської війни, вперше у відкритому бою перемогли війська Республіки В’єтнам. У в’єтнамському вузлі поступово спліталися інтереси наддержав СРСР і США. Вашингтонська адміністрація оголосила боротьбу з комуністичною експансією в усіх частинах світу. В серпні 1964 р. трапився збройний інцидент у Тонкінській затоці: два американських есмінці були атаковані торпедними катерами ДРВ. Через кілька днів Конгрес Сполучених Штатів прийняв так звану «Тонкінську резолюцію», що надавала право президенту віддавати накази про використання сили для «відбиття нападів на збройні сили США».
З лютого 1965 р. американські літаки розпочали систематичні бомбардування міст ДРВ, а у березні на Півдні висадився десант морської піхоти. Американський експедиційний корпус налічував понад півмільйона вояків. Починаючи з 1965 р. у сухий сезон, який триває в Індокитаї з жовтня по березень, війська США та Республіки В’єтнам спільно проводили «стратегічні контрнаступи», однак вони не принесли відчутних результатів. Партизанські з’єднання комуністів знищити не вдалося.

Запис опублікован 9 Февраль о 20:58 в категорії: Країни південно-східної Азії.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.