Поряд з антишахськими висувалися й антиамериканські гасла, оскільки підтримка урядом США існуючого режиму обурювала учасників революції. Восени 1978 р. демонстрації та страйки паралізували економічне життя країни. Шах втратив контроль над ситуацією і змушений був залишити країну. Натомість до Тегерана урочисто повернувся аятола Хомейні, що прискорило розвиток революційних подій. У ніч на 12 лютого 1979 р. прихильники Хомейні повністю оволоділи столицею. Революція перемогла.
Аятола Хомейні та інші релігійно-політичні діячі неодноразово заявляли, що не домагаються керівництва державою, проте, прибравши владу до своїх рук, більше її не випускали. Духівництво створило Ісламську революційну партію, міністерство релігійного нагляду, очолило у містах ісламські революційні комітети. Наприкінці березня 1979 р. Іран було проголошено Ісламською республікою. У грудні того ж року ухвалено конституцію країни. За нею верховну владу здійснює духовний та політичний керівник, що стоїть над системою державних органів. Ним став аятола Хомейні, а після його смерті (1989) - аятола Алі Хаменеї.
Духовні лідери Ірану намагались експортувати «ісламську революцію» по усьому світу, підтримали грошима та зброєю ісламістські формування в регіоні, що ускладнило відносини республіки з іншими країнами.

Запис опублікован 12 Февраль о 00:15 в категорії: Країни Близького і Середнього Сходу.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.