Режим ісламських фундаменталістів не готовий був вирішувати складні економічні та соціальні проблеми і тому з полегшенням зустрів виклик войовничого сусіда - іракського диктатора Саддама Хусейна. У вересні 1980 р. Ірак напав на Іран і окупував частину його території на півдні країни. У липні 1982 р. Іран визволив свої землі і сам перейшов у контрнаступ. Усе життя Ісламської республіки було підпорядковано вимогам війни. Лише у 1988 p., коли Багдад домігся незначної переваги сил, розпочалися переговори. У серпні 1990 р. за ініціативи Іраку було досягнуто домовленості про укладення миру.
Війна вичерпала економічні ресурси Ірану. Пошуки виходу із зовнішньополітичної ізоляції привели до перемоги на президентських виборах у 1989 та 1993 роках - Алі Акбара Хашемі Рафсанджані, який представляв «помірковані» ісламістські політичні течії. У травні 1997 р. на президентських виборах переміг прихильник ліберальних реформ Мухаммад Хатамі. На парламентських виборах у лютому 2000 р. іранці проголосували за «реформаторів», які здобули 163 мандати с 290. Однак позиції клерикалів залишаються ще досить міцними. Будь-який законопроект, схвалений меджлісом, може заблокувати духовний лідер - аятола Алі Хаменеї. Духівництво усвідомлює необхідність здійснення економічної модернізаці: й намагається віднайти власний «ісламський шлях» розвитку країни.

Запис опублікован 12 Февраль о 00:16 в категорії: Країни Близького і Середнього Сходу.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.