Виникли так звані «близькосхідна проблема» й пов’язана з нею «проблема палестинських біженців». Сусідні країни, об’єднані у Лігу арабських держав (ЛАД), розпочали проти Ізраїлю війну. На першому етапі успіху досягли араби, які зайняли значну частину Палестини. У жовтні 1948 р. ініціатива перейшла до ізраїльтян. Вони розбили арабські війська у пустелі Негев і вступили на єгипетську територію. Втручання Ради Безпеки ООН змусило ізраїльтян відвести свої війська з Сінаю. Протягом лютого-червня 1949 р. сторони підписали тимчасові угоди про перемир’я у першій арабо-ізраїльській війні.
Поразка у війні спричинила зростання опозиційних настроїв у єгипетському суспільстві. В липні 1952 р. військові, вчинивши державний переворот, ліквідували монархію і проголосили республіку. Президент Єгипту Гамаль Абдель Насер виступав з ідеєю згуртування всіх арабів у боротьбі проти сіонізму і колоніалізму. І хоча Насер був антикомуністом, пошуки партнерів привели його до табору комуністичних держав. Зближення з арабами відповідало і політичним цілям СРСР, який прагнув втрутитися у справи багатого нафтою та іншою стратегічною сировиною регіону.
У липні 1956 р. Насер оголосив про націоналізацію Суецького каналу.

Запис опублікован 12 Февраль о 00:31 в категорії: Країни Близького і Середнього Сходу.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.