На боці сирійців бились іракські, йорданські, марокканські, Саудівські військові частини. Іракські танкісти спинили наступ ізраїльтян на столицю Сирії. Бойові дії на південному фронті призвели до поразки єгипетської армії, яка опинилася в оточенні. Передові загони ізраїльтян прорвалися на західний берег Суецького каналу, проте невдовзі, побою ючись оточення, відступили.
Поразка арабів у війні спонукала президента Садата шукати мирних шляхів урегулювання близькосхідної проблеми. Це призвело до зміни єгипетських орієнтирів у зовнішній політиці: від конфронтації зі США до співробітництва з ними, від Дружби з СРСР до ворожнечі. Воєнне протистояння виснажувало як арабські країни, так і Ізраїль. Усі держави Близького Сходу нарощували озброєння, витрачали величезні кошти на закупівлю найсучаснішої зброї. Лідери Єгипту та Ізраїлю зрозуміли безвихідь такого становища і восени 1978 р. за по середництвом США вперше сіли за стіл переговорів. У березні 1979 р. у Кемп-Девіді (поблизу Вашингтона) президент Єгипту Анвар Садат та прем’єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін підписали договір про мир.
Продовження Кемп-Девідського процесу, укладення Ізраїлем двосторонніх угод з арабськими державами виявилися ефективним засобом поетапного врегулювання близь косхідної кризи.

Запис опублікован 12 Февраль о 00:34 в категорії: Країни Близького і Середнього Сходу.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.