Лідери Єгипту та Ізраїлю зрозуміли безвихідь такого становища і восени 1978 р. за по середництвом США вперше сіли за стіл переговорів. У березні 1979 р. у Кемп-Девіді (поблизу Вашингтона) президент Єгипту Анвар Садат та прем’єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін підписали договір про мир.
Продовження Кемп-Девідського процесу, укладення Ізраїлем двосторонніх угод з арабськими державами виявилися ефективним засобом поетапного врегулювання близь косхідної кризи. У вересні 1993 р. прем’єр-міністр Ізраїлю та лідер Організації визволення Палестини (ОВП) домовилися про утворення палестинської автономії у межах Ізраїлю. У 1994 р. поклали край війні Ізраїль та Йорданія. Вони заявили про відкриття кордонів, про спільне будівництво і експлуатацію шосейних доріг, про розвиток туризму та інше.
Арабо-ізраїльське порозуміння викликало спротив як серед радикалів з арабського світу, так і з боку ізраїльських екстремістів. У листопаді 1995 р. на багатотисячному мітингу ізраїльський молодик із екстремістського угруповання вбив прем’єр-міністра Іцхака Раббіна. Низку кривавих злочинів проти мирних жителів Ізраїлю вчинили палестинські терористи. Мирний процес на Близькому Сході був зірваний. Восени 2000 р. уряд Ізраїлю очолив Аріель Шарон, який проводить жорстку позицію по викорененню тероризму.

Запис опублікован 12 Февраль о 00:35 в категорії: Країни Близького і Середнього Сходу.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.