Після Другої світової війни Туреччина перебувала у складному економічному становищі. Хоч вона й не брала участі у воєнних діях, однак утримання мільйонної армії, інші воєнні видатки лягли важким тягарем на населення. Повоєнні намагання СРСР створити «спільну оборону» чорноморських проток підштовхнули Туреччину до тісного союзу зі США. У 1947 р. турецький уряд отримав від США військову допомогу за «доктриною Трумена», а наступного року підписав угоду про надання країні економічної допомоги у рамках «плану Маршалла». Це сприяло будівництву заводів, фабрик, шосейних доріг, портів та аеродромів. Як і в передвоєнні роки, головним чином фінансувався державний сектор економіки.
Після війни стався розкол у правлячій Народно-республіканській партії (НРП). Впливова опозиційна група домоглася відмови уряду від однопартійної системи і у 1946р. заснувала Демократичну партію (ДП). З переходом до багатопартійної системи виникли й інші, хоч і менш впливові, партії На виборах 1950 р. ДП домоглася перемоги. Уряд Аднана Мендереса взяв курс на оздоровлення економіки шляхом підтримки приватної ініціативи. Така політика дала позитивні результати. Зросли виробництво електроенергії, бавовняних тканин, видобуток вугілля.

Запис опублікован 12 Февраль о 00:44 в категорії: Країни Близького і Середнього Сходу.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.