Уряд заохочував надходження іноземного капіталу до еко номіки країни, широко розгорнулася діяльність спільних фірм з участю іноземного капіталу. Відбувалися глибокі перетворення у сільському господарстві. Створювалися рентабельні капіталістичні ферми на базі поміщицьких та заможних селянських господарств. Водночас занепадали середні та дрібні селянські господарства. В країні зростало безробіття; десятки тисяч турків у пошуках роботи виїхали у Західну Європу.
У березні 1971 р. командування армії вчинило черговий переворот і у своєму меморандумі зажадало «створення нового сильного уряду», здатного вивести Туреччину до числа передових країн світу. Наступні уряди змушені були діяти, оглядаючись на армію, яка стала реальною політичною силою в країні. У 70-х роках Туреччина залишалася однією з відсталих країн Близького Сходу. Населенню не вистачало продуктів харчування, процвітала спекуляція і контрабандна торгівля західними товарами.
Визначальним в історії Туреччини став курс нової стратегії розвитку, вперше сформульований у 1980 р. економістом Тургутом Озалом. У вересні того ж року відбувся черговий військовий переворот. Стратегія розвитку почала активно втілюватися в життя після повернення армії у казарми.

Запис опублікован 12 Февраль о 00:46 в категорії: Країни Близького і Середнього Сходу.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.