Курдська проблема найгостріше виявилась у Туреччині. За домовленостями з урядами Ірану, Сирії та Іраку турецькі збройні сили здійснювали каральні операції проти повстанців, заглиблюючись на чужу територію. Турецька армія, застосовуючи тактику «випаленої землі», проводила жорстокі каральні акції проти курдів, піддаючи репресіям мирних мешканців сіл, яких підозрювали у симпатіях до повстанців. Бойові дії курдів припинилися після арешту й засудження до смертіної кари в 2000 р. лідера повстанців Абдулли Оджалана (виконання вироку відкладене на невизначений термін).
У середині 90-х років в Туреччині уповільнилися темпи економічного зростання. Економічні негаразди загострили внутрішньополітичну боротьбу. Після смерті Т. Озала в 1993 р. президентом країни обрано С. Деміреля. Прем’єр-міністром уперше в історії країни стала жінка - глава ліберальної Партії вірного шляху Тансу Чіллер. Вона не змогла подолати інфляцію та екомічний спад.
Процеси поглиблення економічних контактів із Заходом, вплив західної культури викликали ремствування духовенства. Все більшої політичної ваги набирала ісламістська Партія благоденства (ПБ) на чолі з Неджметтіном Ербаканом. На парламентських виборах наприкінці 1995 р. ПБ отримала незначну перевагу.

Запис опублікован 12 Февраль о 00:49 в категорії: Країни Близького і Середнього Сходу.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.