Цього дня загони повстанців у гірських районах провінції Кабілія напали на окремі поліцейські та військові підрозділи. За короткий час партизанська війна охопила всю країну. Французький уряд перекинув до Алжиру значні військові сили. Незважаючи на це, влітку 1955 р. у 40 населених пунктах було піднято прапор повстання. Алжирська війна стала основною проблемою повоєнної Франції. Вона підштовхнула уряд метрополії до деколонізації інших країн.
Навесні 1956 р. Франція визнала незалежність Марокко і Тунісу.
Цей акт підтримала Іспанія, яка мала володіння на півдні та півночі Марокко. У серпні 1957 р. Мохаммед Бен Юсуф прийняв титул короля, а держава дістала назву Королівство Марокко. Цього ж року було проголошено Туніську Республіку на чолі з президентом X. Бургібою.
Визвольну війну алжирського народу очолив Фронт національного визволення (ФНВ) - масова патріотична організація, яка об’єднувала широкі верстви населення. Алжирців активно підтримували Ліга арабських держав, Єгипет. З допомогою останнього у країні утворилась Армія національного визволення. Влітку 1958 р. вона налічувала 130 тис. вояків, мала власну артилерію. її бійці успішно вели партизанські дії проти французького корпусу.

Запис опублікован 12 Февраль о 00:58 в категорії: Країни Африки.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.