Дагомея (сучасна назва - Бенін), Нігер, Верхня Вольта (Буркіна-Фасо), Берег Слонової Кості (Кот д’Івуар), Чад, Габон, Нігерія, Центрально-Африканська Республіка, Народна Республіка Конго зі столицею Браззавіль, Мавританія. До кінця 60-х років розпалися британська, французька, бельгійська колоніальні імперії. Залишалась португальська. Революція в квітні 1974 р. у метрополії і падіння там авторитарного режиму відкрили шлях незалежності народам колоній на Півдні Африки. У 1975 р. суверенними державами стали Ангола, Мозамбік, Острови Зеленого Мису (нині Кабо-Верде), Сан-Томе і Прінсіпі. За два роки до того виборола незалежність інша португальська колонія - Гвінея-Бісау.
Важливою подією, яка вплинула на розвиток ситуації у Південній Африці, стала деколонізація Південної Родезії (нині Зімбабве). Під час надання незалежності британським володінням у Центральній Африці нащадки європейських колоністів, білі за расовою ознакою (приблизно 250 тис. осіб), захопили владу у 10-мільйонній «чорній країні» і сформували уряд, який не визнала жодна країна світу. ООН оголосила його незаконним. У лютому 1980 р. під тиском світової громадськості в умовах економічної та політичної ізоляції білий уряд погодився провести вибори до парламенту під міжнародним наглядом. Переконливу перемогу здобули патріотичні сили. В квітні 1980 р. проголошено незалежність Республіки Зімбабве.

Запис опублікован 12 Февраль о 00:59 в категорії: Країни Африки.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.