У грудні 1960 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію щодо визнання права Алжиру на незалежність. Тривалі переговори між французьким урядом і лідерами ФНВ завершились у березні 1962 р. підписанням у містечку Евіані (біля Женевського озера, Франція) угоди про припинення вогню на умовах самовизначення Алжиру шляхом референдуму. Під час референдуму, який відбувся того ж року, 99 % алжирців проголосували за незалежність. У вересні 1962 р. було проголошено Алжирську Народну Демократичну Республіку (АНДР). Уряд очолив Ахмед Бен Белла (з 1963 р. - перший президент АНДР).
Процес деколонізації відбувався і в країнах Тропічної Африки. У 1956 р. визволився Судан, у 1957 р. Золотий Берег став незалежною Ганою, у 1958 р. здобула незалежність Гвінея. Національно-визвольні рухи використовували переважно мирні засоби боротьби (страйки, мітинги, демонстрації, петиції таін.). Однак там, де колонізатори застосовували силу, їм відповідали збройним опором. Так було в Уганді, Кенії, Камеруні.
У 1960 р. на політичній карті Африки виникло 17 нових незалежних держав - Камерун, Того, Малі, Сенегал, Мадагаскар, Сомалі, Конго зі столицею Кіншаса (пізніша назва - Заїр, а нині - Демократична Республіка Конго).

Запис опублікован 12 Февраль о 00:59 в категорії: Країни Африки.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.