Протести всієї світової громадськості викликав режим Південно-Африканської Республіки (ПАР), який офіційно з 1948 р. проводив політику расової сегрегації, або апартеїду (відокремлення). Основне положення апартеїду - не допустити расової інтеграції, контактів між расовими групами. Власті ПАР твердили, що, розселяючи расові групи окремо, можна уникнути ворожнечі між ними. У 70-х роках виникли окремі поселення етнічних груп - бантустани, території яких були оголошені «незалежними державами», хоча такого їх статусу жодна країна не визнала.
Проти расистських законів активно виступила «чорна» більшість 40-мільйонного населення країни. Популярною формою боротьби були кампанії громадянської непокори, під час проведення яких добровольці свідомо порушували заборону входити у приміщення, транспорт, місця відпочинку, призначені тільки для білих.
У 1961 р. організація Африканський національний конгрес (АНК) та Компартія, яка діяла у підпіллі (з 1950 р. у країні було введено закон «Про придушення комунізму»), утворили збройне формування «Імконто весізве» («Спис нації»). Однак після масових арештів і засудження керівника Нельсона Мандели на довічне ув’язнення її діяльність припинилася.
Національні організації ПАР будувалися головним чином за етнічною ознакою. АНК об’єднувала народ коса (близько 6 млн чол.), Рух культурного визволення нації (ІНКАТА) об’єднувала народ зулу (приблизно 8 млн чол.).
ООН активно виступала проти расистського режиму. День 21 березня 1960 p., коли влада ПАР розстріляла мирну демонстрацію у Шапервілі, передмісті Йоганнесбурга, ООН оголосила Міжнародним днем боротьби проти расизму.

Запис опублікован 12 Февраль о 01:06 в категорії: Країни Африки.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.