При цьому сподівання знедолених мас нерідко намагалися використати з метою захоплення влади комуністичні елементи. Такі спроби, зокрема, мали місце наприкінці 40-х років у Колумбії та Коста-Ріці, а на початку 50-х років - у Гватемалі. Але найбільш яскравим прикладом можуть служити події на Кубі. Після встановлення у 1952 р. правої диктатури тут розпочався повстанський рух, очолюваний радикально настроєним діячем Фіделем Кастро. Опозиція боролася за повалення правлячої військової хунти, за перехід до демократичного ладу, проведення докорінних перетворень, зокрема земельної реформи. У 1959 р. повстанська армія повалила диктаторський режим і взяла владу в свої руки. Провідники революції - Ф. Кастро та його однодумці, бачачи хиткість свого становища і прагнучи підтримки ззовні, оголосили себе послідовниками марксистсько-ленінської ідеології і встановили на Кубі нову, цим разом комуністичну диктатуру. Куба стала союзником СРСР у Латинській Америці.
У багатьох країнах регіону соціальні суперечності, зокрема низький рівень життя робітників і
службовців, викликали різке посилення страйкового руху. Важким було становище селянських мас, які терпіли від мало-земелля та панування латифундистського землеволодіння. В результаті активізувався і селянський рух.

Запис опублікован 7 Март 2009 о 09:32 в категорії: Країни Латинської Америки.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.