Після Другої світової війни проходив інтенсивний процес деколонізації, спочатку Азіатського континенту, а з середини 50-х років - Африки. Становлення зовнішньої політики молодих країн виявилося складним і суперечливим. Позитивним чинником стала координація їхньої зовнішньополітичної діяльності за принципом неприєднання - ні до західного, ні до східного блоку.
Початок міжнародному співробітництву країн Азії й Африки поклала Бандунзька конференція (Індонезія, квітень 1955 р.) на ній Азію репрезентували делегації 23 країн, Африку - шести. Наслідки конференції були несподіваними і для Москви, і для Вашингтона: незважаючи на строкатість політичних режимів, держави-учасниці виступили єдиним фронтом. У підсумкових документах висувалися нові принципи міжнародних відносин, зокрема ідеї мирного співіснування, поважання основних прав людини, цілей і принципів Статуту ООН, прагнення до врегулювання міжнародних суперечок мирним шляхом. Молоді незалежні держави Азії й Африки стали активними учасниками всесвітнього руху прихильників миру.
У 1955 р. відомі вчені світу Альберт Ейнштейн, Фредерік Жоліо-Кюрі, Бертран Рассел та інші стали ініціаторами руху вчених за мир, роззброєння, міжнародну безпеку і співробітництво.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.