Натомість пропозиції СРСР щодо укладення договору про ненапад Пекін незмінно відхиляв. Після смерті Мао Цзедуна в 1976 р. нове китайське керівництво обрало політику відкритості Заходу й модернізації економіки. Це посилило міжнародний авторитет Китаю. У 1978 р. КНР та Японія уклали мирний договір. Наступного року США і КНР встановили дипломатичні відносини. Чим ближчим ставав Пекін до Заходу, тим більше він віддалявся від комуністичного блоку.
У січні 1979 р. Соціалістична Республіка В’єтнам окупувала сусідню Камбоджу і повалила режим «червоних кхмерів», який користувався підтримкою КНР. Китай вирішив продемон струвати, хто є справжнім господарем у регіоні, і в лютому того ж року розпочав вторгнення у В’єтнам. У перші кілька тижнів війни бої між азійськими комуністичними країнами набули надзвичайно запеклого характеру. Загартованим у війні з американцями в’єтнамським підрозділам вдалося зупинити війська КНР. Увесь комуністичний блок був на боці В’єтнаму. Короткочасна китайсько-в’єтнамська війна ще більше загострила відносини між Москвою і Пекіном. У квітні 1979 р. Китай відмовився продовжити Договір про дружбу і взаємодопомогу з СРСР, строк чинності якого закінчувався через рік.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.