Вони за лічені хвилини могли досягти будь-якої цілі в Західній Європі, тож американська «атомна парасолька», встановлена над цим регіоном, ставала малоефективною. США запропонували західноєвропейським країнам у відповідь розмістити нові крилаті ракети аналогічної дії. Західноєвропейські уряди опинилися перед вибором: або зважитись на доозброєння й тим самим викликати різке незадоволення Москви, або поступитися її тискові, внаслідок чого збільшився б ризик нападу з боку СРСР. Для демократичних урядів, змушених зважати на несприйняття громадською думкою загрози конфлікту в Європі, ситуація виявилася досить складною, і вони впродовж якогось часу виявляли невпевненість щодо реагування на заходи Радянського Союзу. Однак поступово держави Західної Європи стали схилятися до прийняття американської пропозиції. Цьому значно посприяла послідовна позиція прем’єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер, котра вважала ядерну зброю дієвим засобом стримування потенційного агресора.
Всіляко прагнучи не допустити розміщення американських ракет у Західній Європі, Кремль у жовтні 1979 р. виступив з пропозицією вивести 20 тис. радянських солдатів і тисячу танків з НДР, якщо НАТО відмовиться від пропозиції США. Однак радянська пропагандистська «ініціатива» не мала успіху: у грудні 1979 р.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.