Розширення шкільної мережі не супроводжувалося належним підвищенням якості знань. Нерідко навчання проводилося за довільно обраними програмами, природничі та математичні дисципліни викладались у дуже звуженому обсязі. Випускники шкіл часто не могли без додаткової підготовки продовжувати навчання у вищих навчальних закладах. У результаті зростала кількість напівграмотних випускників, не здатних виконувати найелементарніші операції на виробництві, прості професійні доручення в установах.
Для подолання кризи в системі освіти уряди розвинутих країн вкладали у цю сферу великі кошти. Зростають видатки на освіту, більше уваги приділяється професійній підготовці, вивченню природничих, математичних дисциплін. Концепцію безперервного навчання, прийняту світовим співтовариством як стратегічну, покладено нині в основу освітньої політики цивілізованих країн. «Наша головна стратегія, - зазначено в документі про реформу шкільництва в Японії (1989), - перехід до безперервної освіти, яка буде навчати і збагачувати людину протягом усього її життя». З’явилися нові, доступні для всіх бажаючих навчальні заклади: коледжі, спеціальні школи, відкриті університети.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.