Після тривалих років фашистської диктатури відбувається відродження італійської літератури. Основною тенденцією в її розвитку був неореалізм з епічними полотнами про долю народу в роки історичних випробувань. Творам неореалізму притаманне поєднання ліризму і розвінчання соціального зла. Антифашистська тематика та ідеї відродження нації характерні для творів Р. Вігано («Аньєзе іде на смерть»), В. Пратоліні («Квартал», «Повість про бідних закоханих»), Фр. Іовіне («Землі Сакраменто»). В цих творах головними героями є проста людина -ремісник, селянин. Взагалі селянська тематика в післявоєнній італійській літературі користується широкою популярністю.
В літературі США і Великої Британії воєнна тематика не стала провідною. На перше місце висувалися проблеми пристосування до життя солдатів, що поверталися з армії, політичний кар’єризм. Викриття конформізму, аморальності кар’єристів і політиків, осмислення колізій сучасного політичного життя - на довгі роки стали визначальними для американських і англійських письменників.
У рік закінчення світової війни у США вийшов роман Р.П. Уоррена «Вся королівська рать», який перевидавався понад 30 разів. В основу роману покладено історію карколомної кар’єри аморального політика, для якого не існує ніяких суспільних і етичних норм, переконаного, що для завоювання влади підходять усі засоби.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.