Національно-визвольний рух народів Азії та Африки, виникнення незалежних держав прискорив розвиток національних літератур колишніх колоніальних народів. Характерною ознакою художньої літератури молодих держав є надмірна політизація, загострена реакція на релігійні, національні почуття, співмірна оцінка народних традицій, патріархальних відносин. Твори, що зображують національне і соціальне прозріння особистості, становлення активного борця за гуманізм і прогрес, проти носіїв зла і порушників моралі є типовими для більшості національних літератур країн Азії і Африки.
Література в країнах тоталітарних режимів в 1945-1990 pp. розвивалася двома потоками - офіційним, регламентованим рамками т. зв. «соціалістичного реалізму», і неофіційним, «дисидентським». Якщо перший знаходив фінансову і організаційну підтримку партійних і державних структур, відзначався надмірною ідеологізацією і фальшивою героїзацією буднів війни, «соціалістичного» і «комуністичного» будівництва, то другий у важких підпільних умовах та в еміграції завдяки проявам громадянської мужності окремих авторів прагнув подати об’єктивну картину суспільних явищ, відповісти на болючі питання багатьох людей.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.