Планування функціоналісти здійснюють з урахуванням якнайбільшої доцільності для забезпечення побутових умов і організації високопродуктивного виробництва. У творах теоретиків і видатних архітекторів XX ст. Ш. Ле Корбюзье (Франція), X. Мейєра (Англія), П. Ауді (Нідерланди) обґрунтовано основні принципи функціоналізму. Вони були розвинені і доповнені архітекторами Л. Костою і О. Німейєром (Бразилія), К. Танге (Японія), які обстоювали важливість урахування місцевих умов і традицій. Сміливим архітектурним експериментом другої половини XX ст. є будівництвом за проектом Л. Кости та О. Німейєра нової столиці Бразилії м. Бразіліа. Це місто у своєму плані нагадує літак, у крилах якого розташовано житлові зони з багатоповерховими та індивідуальними будинками, а в центрі - адміністративні будівлі.
Своєрідністю в плануванні, чіткістю, продуманістю транспортних потоків, їх розв’язок відзначаються післявоєнні квартали Парижа, Рима, Бонна, Токіо та інших міст. У післявоєнні роки ідеї функціоналізму знайшли своє втілення в утвердженні інтернаціонального стилю, який характеризується простотою ліній, широким застосуванням прозорого і непрозорого скла, металу, готових блоків.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.