В окремих творах драматургії, театральних виставах заперечення традицій і раціональної поведінки було доведено до крайнощів. У Франції зародився і набув поширення «театр абсурду», представлений драматичними творами згаданих уже А. Камю, С. Беккета, Е. Іонеско. Творча практика багатьох зарубіжних театрів спирається на теорію, методи і артистичну техніку, розроблені знаменитим російським режисером К. Станіславським.
Кіно в другій половині XX ст. стало найбільш доступним і масовим видом мистецтва. У художніх фільмах утвердився неореалізм, що сформувався під впливом італійського кіно, зокрема таких видатних кінорежисерів, як Р. Росселіні, Ф. Фелліні, Л. Вісконті.
У фільмі Р. Росселіні «Рим - відкрите місто» документалізм поєднується з героїчними ситуаціями, персонажі яких прагнуть творити добро. Ф. Фелліні у фільмах «Дорога», «Ночі Кабірії» утверджує душевну доброту, людське взаєморозуміння. У фільмах Л. Вісконті «Почуття», «Рокко і його брати» романтичність поєднується з натуралістичними картинами життя. До постановок своїх фільмів він залучає непрофесійних акторів, зокрема рибалок, робітників, людей з вулиці. Італійські фільми вирізняються гострими драматичними конфліктами, поєднанням італійської ментальності з загальнолюдськими рисами.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.