У країнах, де панували тоталітарні режими, переважна більшість кінофільмів мала плакатний, агітаційно-пропагандистський характер. Герої таких фільмів спрощено поділялися на позитивних і негативних, конфліктні ситуації мали штучний, надуманий характер або ж фільми були безконфліктними. Вибір тематики фільмів суворо регламентувався цензурою.
Чимало вже створених художніх і документальних фільмів нерідко талановитих, були заборонені або зняті з прокату. Проте навіть у таких умовах постійних заборон і суворої цензури видатні майстри в СРСР, Польщі, Чехословаччині, Угорщині зуміли досягти високої майстерності, особливо екранізуючи твори класиків національних літератур. Так, зокрема, в СРСР працювали режисери А. Тарковський («Іванове дитинство» «Андрій Рубльов», «Сталкер»), С. Параджанов («Тіні забутих предків», «Квіт граната»), Т. Абуладзе («Покаяння»), О. Герман («Перевірка на дорогах»). Фільми цих митців здобули найвищі нагороди на кінофестивалях світового рівня.
На сучасному етапі перед кінопродукцією зарубіжних країн гостро стоїть питання про роль кіно у вихованні загальнолюдських ідеалів і духовності. Частина режисерів у гонитві за комерційними зборами наповнює свої фільми сценами насильства, порнографії.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.