Олімпійські ігри для інвалідів проводяться один раз в чотири роки в тій же країні, де відбуваються Олімпійські ігри. Післявоєнний етап олімпійського руху характеризується не тільки збільшенням числа країн і учасників Олімпіад, а й постійним збільшенням видів спорту, з яких відбуваються змагання. У зимових Олімпійських іграх кількість таких видів спорту подвоїлась. Якщо у зимових Олімпійських іграх 1948 р. (Санкт-Моріц, Швейцарія) програма включала 5 видів спорту, то на XVII (Ліллегаммер, Норвегія) у 1994 р. спортсмени змагалися з 12 видів спорту.
У післявоєнні роки відбулися XIV-XXVIII Олімпіади: у Лондоні (1948), Гельсінкі (1952), Мельбурні (1956), Римі (1960), Токіо (1964), Мехіко (1968), Мюнхені (1972), Монреалі (1976), Москві (1980), Лос-Анджелесі (1984), Сеулі (1988), Барселоні (1992), Атланті (1996), Сіднеї (2000), Афінах (2004). Лідерство на літніх Олімпійських іграх в післявоєнні роки захопили СРСР, США, Німеччина. З 80-х років до них наблизилися Китай та Японія. Значну кількість нагород в окремі роки здобули спортсмени Австралії, Скандинавських країн, Угорщини, Куби, Болгарії, Румунії, Італії, Канади, Франції. На Олімпіаді в Атланті спортсмени України, які вперше виступили окремою командою, ввійшли в «десятку» країн, представники яких здобули найбільшу кількість нагород.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.