Громадськість західноєвропейських країн (а переважна їх частина, за винятком Іспанії та Португалії, були демократичними, правовими державами) схилялася до думки, що відстояти незалежність і вільний розвиток можна тільки у союзі зі Сполученими Штатами Америки, за інших обставин реальною ставала загроза потрапити під диктат Радянського Союзу. США вирішили відразу ж надати всебічну підтримку Західній Європі. Відповідно до програми відбудови і розвитку Європи («план Маршалла»), 17 європейських країн впродовж 1948-1952 рр. одержали чималу американську допомогу. В 1949 році Сполучені Штати Америки, Канада і десять західноєвропейських держав (зокрема Велика Британія, Франція, Італія) уклали Північноатлантичний договір про спільну оборону (НАТО), який мав стати бар’єром для радянської експансії у Західну Європу. Подібні багатосторонні й двосторонні угоди про співробітництво і спільну оборону Сполучені Штати уклали з багатьма країнами різних континентів. На противагу їм СРСР у 1955 р. утворив свій військовий союз у Східній Європі - Організацію Варшавського Договору (ОВД).
Отже, утворилися два військово-політичних блоки держав, очолюваних відповідно Сполученими Штатами Америки і Радянським Союзом.

Запис опублікован 9 Январь 2011 о 09:45 в категорії: Світ у ІІ половині XX -на початку XXI ст.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.