Пекучою проблемою для працюючих залишається безробіття, яке різко збільшується й набуває хронічного характеру. У 1996 р. у 28 розвинутих країнах світу налічувалося 36 млн безробітних (7,5 % економічно активного населення цих країн). Основні причини високого рівня безробіття - раціоналізація виробництва, запровадження робототехніки й автоматизації у промисловості, поширення мікропроцесорної техніки на контори й банки.
У робітничому русі сталися помітні зміни, які свідчать про зменшення його суспільної ролі. Скоротилася кількість членів профспілок. Страйковий рух з початку 80-х років стрімко пішов на спад. Страйк втратив колишню дієвість. Це свідчить про суттєве пом’якшення суперечностей між працею і капіталом, -такі протиріччя аж ніяк не є нездоланними, антагоністичними.
У політичному житті світу поглиблювалася тенденція до демократизації. Вже в середині 70-х років впали останні авторитарні режими в Західній Європі - в Португалії, Греції, Іспанії. Значно складніше відбувався процес демократизації у країнах Латинської Америки, однак правові принципи і тут пробивають собі дорогу. У 80-х роках на шлях конституційного розвитку перейшли Аргентина, Бразилія, Чилі та інші держави. Щодо країн Азії й Африки, то демократія тут перебуває ще, за деякими винятками (наприклад, у Японії, Індії), у зародковому стані. Переважають різноманітні авторитарні режими.

Запис опублікован 9 Январь 2011 о 10:25 в категорії: Світ у ІІ половині XX -на початку XXI ст.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.