Таких темпів зростання за цей період не було у жодній країні світу. Зміцнення економічних позицій Канади супроводжувалось утвердженням канадського суверенітету і зростанням національної свідомості населення. В 1947 р. парламент прийняв закон про канадське громадянство, Верховний суд Канади набув статусу вищої апеляційної інстанції. 1949 р. після тривалих англо-канадських переговорів британське володіння Ньюфаундленд було приєднане до Канади і перетворилось на десяту провінцію країни. В 1952 р. уродженець Канади В. Мессі вперше став генерал-губернатором. Канада набувала рис суверенної держави.
У перші повоєнні десятиліття внутрішню і зовнішню політику Канади визначали дві провідні політичні партії - Ліберальна і Консервативна. Ідеологічною основою післявоєнного канадського лібералізму стала теорія «держави загального благоденства». У розв’язанні практичних питань економіки ліберали велику роль відвели державному регулюванню, адже вони є традиційними прихильниками поглиблення канадсько-американської інтеграції. Консервативна партія, критикуючи державне регулювання і надмірне втручання держави в економіку, виступила захисником приватного підприємництва та індивідуальної свободи, розширення прав окремих провінцій, а в зовнішній політиці - відновлення традиційних зв’язків з Великою Британією і противником надмірного впливу США.

Запис опублікован 10 Январь 2011 о 17:54 в категорії: Канада.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.