Франція виступила одним з ініціаторів інтеграції західноєвропейських країн. Вона приєдналася до «плану Маршалла», одержавши допомогу на суму - 3,2 млрд доларів. У квітні 1949 р. Франція вступила до НАТО. Колоніальна політика всіх урядів у ці роки поєднувала репресії, відкриті воєнні дії з політичними маневрами. Франція проводила криваві колоніальні війни: з 1946 по 1954 р. у В’єтнамі, а з 1956 по 1962 р. - в Алжирі. В результаті розгортання національно-визвольних рухів поневолених народів Париж змушений був у 1954 р. надати незалежність В’єтнаму, Лаосу та Камбоджі, а в 1956 р. - Марокко і Тунісу.
Постійні зміни урядів, зростаюча інфляція викликали загострення політичної ситуації в країні. Коли у квітні 1958 р. розпочалася чергова урядова криза, що затягнулася на п’ять тижнів, військові 13 травня підняли заколот, вимагаючи сформувати у Франції уряд «національного порятунку» на чолі з генералом де Голлем. 1 червня 1958 р. Національні збори затвердили де Голля главою уряду. У поданій Національним зборам програмній декларації він вимагав для уряду надзвичайних повноважень, щоб опрацювати нову конституцію. Другого дня уряд отримав надзвичайні повноваження, а Національні збори були розпущені. Четверта республіка припинила своє існування.

Запис опублікован 11 Январь 2011 о 20:23 в категорії: Франція.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.