Після парламентських виборів 1969 р. утворився уряд «малої коаліції» в складі СДПН і ВДП, який очолив лідер соціал-демократів Віллі Брандт, а з 1974 р. - Гельмут Шмідт. Блок ХДС/ХСС уперше змушений був піти в опозицію. Характерною рисою діяльності уряду «малої коаліції» стала його «нова східна політика», спрямована на поліпшення відносин з СРСР і оздоровлення обстановки на Європейському континенті. У 1970 р. було укладено договір з СРСР. Обидві сторони проголосили принцип непорушності існуючих кордонів усіх держав у Європі. Того ж року було підписано договір між ФРН і Польщею про основи нормалізації взаємних відносин. ФРН визнала кордон по Одеру і Нейсе. У 1972 р. укладено договір між ФРН і НДР про основи відносин. У договорі зазначалося, що обидві держави, які досі не визнавали одна одну, встановлюють нормальні добросусідські відносини, підтверджують непорушність наявних кордонів і зобов’язуються поважати територіальну цілісність одна одної. В 1973 р. обидві німецькі держави стали членами ООН. Було нормалізовано відносини ФРН з іншими країнами Центральної та Східної Європи.
Нерозв’язані проблеми економічного розвитку країни, незгоди між СДПН і ВДП призвели до розпаду «малої коаліції». у 1982 р. бундестаг обрав канцлером ФРН голову ХДС Гельмута Колля, котрий сформував кабінет у складі представників ХДС/ХСС і ВДП. Новий уряд вважав головним завданням своєї діяльності поліпшення господарського становища, що ускладнилося внаслідок економічних криз 1974-1975 і 1980-1982 pp. З 1983 р. в економіці відбувалося поступове піднесення, яке тривало до 1990 р.

Запис опублікован 12 Январь 2011 о 16:17 в категорії: Німеччина.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.