Економічне піднесення 50-70-х років вплинуло й на соціальну структуру країни. Збільшилася кількість кваліфікованих робітників, науково-технічної інтелігенції, працівників сфери обслуговування. Зростання загальної зайнятості населення, продуктивності праці помітно поліпшили матеріальне становище трудящих.
До початку 60-х років внутрішню і зовнішню політику Італії формувала центристська коаліція партій на чолі з ХДП. У 60-х роках точилася гостра політична боротьба між блоком урядових партій і лівими силами - комуністами та соціалістами. В країні посилювалася політична криза, раз у раз змінювались уряди. У лютому 1962 р. представник поміркованого крила ХДП Амінторе Фанфані сформував перший лівоцентристський уряд, що заручився підтримкою лівих соціалістів. Уряд провів закон про націоналізацію електроенергетичних підприємств, а також підвищив зарплату деяким категоріям робітників, мінімальні пенсії. Такі заходи сприяли поширенню впливу лівих партій - соціалістів і комуністів, котрі під гаслом поглиблення реформ організовували масові страйки і демонстрації, що охопили 1968-1969 pp. 20 млн. чоловік.
Страйкарі захоплювали підприємства, застосовували тактику короткочасного припинення роботи в окремих цехах. Це негативно відбивалося на загальних показниках виробництва, призводило до зриву договорів, за що фірми змушені були сплачувати штрафи. В окремих регіонах, зокрема на півдні Італії, доходило до збройних сутичок.

Запис опублікован 12 Январь 2011 о 16:50 в категорії: Італія.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.