17
Янв

Франція у 70-х роках.

   Автор: admin   в Франція

Новим президентом у 1969 р. було обрано Жоржа Помпіду, висунутого голлістською партією, перейменованою в «Союз демократів на захист республіки» (ЮДР). Продовжуючи курс де Голля, Ж. Помпіду шукав компромісу з опозицією. Було оголошено програму створення «нового суспільства», в якому трудящі могли б брати участь у керівництві виробництвом. З цією метою уряд підготував колективні договори, згідно з якими адміністрація націоналізованих підприємств зобов’язувалася щорічно підвищувати зарплату, встановлювався новий порядок визначення мінімуму заробітної плати, яка із зростанням цін переглядалася. Розширювались повноваження місцевих органів влади.
У зв’язку з раптовою смертю Ж. Помпіду в травні 1974 р. відбулися позачергові президентські вибори, на яких переміг представник партії «незалежних республіканців» Вал ері Жискар д’Естен. Програма нового уряду передбачала створення «передового ліберального суспільства» із «збереженням порядку». У зовнішній політиці проголошувався курс на прискорення політичного об’єднання Європи і поліпшення відносин із США, співробітництво з СРСР.
Виконання цієї програми збігалося в часі з початком світової енергетичної кризи. Уряд виділяв додаткові субсидії нафтовим компаніям для закупівлі нафти на світових ринках, проте врятувати країну від енергетичного голоду не вдалося. У 1975 р. вперше за роки існування П’ятої республіки скоротилося промислове і сільськогосподарське виробництво. Це призвело до різкого підвищення цін на товари першої необхідності і зростання кількості безробітних. Спроби уряду підвищити заробітну плату і сімейну допомогу викликали новий виток інфляції.
З 1976 р. уряд Жискар д’Естена перейшов до політики «економії», проте стабілізувати виробництво не вдалося. Політику уряду піддавала гострій критиці ліва опозиція - соціалісти, комуністи, а також представники правлячої коаліції.

Запис опублікован 17 Январь 2011 о 18:43 в категорії: Франція.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.