У важкому стані знаходилися промисловість, транспорт і сільське господарство. Були зруйновані близько 32 тис. заводів і фабрик, виведені з ладу 65 тис. кілометрів залізниць, тисячі залізничних станцій та мостів, майже всі портові споруди. За час окупації сотні тисяч гектарів родючих земель заросли бур’яном і випали з господарського обороту.
На окупованих територіях значних руйнувань зазнали пам’ятки історії, осередки культури й освіти. Серед них - Києво-Печерська лавра, музей-заповідник Л.М. Толстого «Ясная Поляна», Білоруський державний університет та багато інших.
У державі не вистачало трудових ресурсів. Біля верстатів стояли підлітки, жінки, що позначалось на відновленні економіки. Відразу після завершення війни розпочалася демобілізація збройних сил СРСР, які на той час налічували 11,3 млн солдатів і офіцерів. Тільки на кінець 1945 р. 3,3 млн демобілізованих воїнів повернулися до мирної праці. Вони, звичайно, сподівалися на кращі зміни в країні, на послаблення тоталітарної системи.
У вищих ешелонах влади пройшла реорганізація, викликана переходом до мирного способу життя. У вересні 1945 р. припинив діяльність Державний комітет оборони - вищий орган партійного та державного керівництва країною під час війни. Його функції перейшли до Ради народних комісарів СРСР під головуванням Й. Сталіна. У березні 1946 р. цей орган було перетворено у Раду міністрів СРСР. Зросла кількість міністерств, посилилася бюрократизація управлінського апарату.
Війна принесла великі нестатки народу. Ліквідувати обмеження у харчуванні, побудувати нове житло, піднести добробут народу можна було лише наполегливою працею. Це добре розуміли трудящі країни.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 15:41 в категорії: СРСР у 1945-1953 рр.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.