Після закінчення війни було прийнято державний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 pp. Радянське керівництво повернулося до реалізації довоєнної мети - завершити будівництво соціалізму і розпочати перехід до комунізму. Шлях до нього мав пролягати через розбудову важкої промисловості, підвищення кількісних показників у металургії, енергетиці, нафто- та гірничодобувній галузях.
Швидкого зростання промислового виробництва можна було б досягти шляхом підвищення ефективності праці, застосовуючи передову техніку, нові технології. Насправді ж у повоєнні роки цього домагалися шляхом нещадної експлуатації трудящих, особливо селянства, яке становило переважну більшість населення.
Командно-адміністративна система управління, основою якої був примус, залишалася без змін. Після війни широко застосовувались методи масової мобілізації робочої сили, головно із сільської місцевості, для розчищення зруйнованих міст, відбудови фабрик і заводів. їхньою працею, а також зусиллями мільйонів демобілізованих відновлювалися Дніпрогес, шахти Донбасу, зводилися машинобудівні велетні на Уралі, відбудовувалися металургійні заводи «Запоріжсталь», «Азовсталь» та ін. Мільйони в’язнів ГУЛАГу (рос. - Главное управление лагерей) прокладали Волго-Донський канал, будували Куйбишевську ГЕС, Норільський металургійний комбінат, видобували РУДУ, валили ліс.

Запис опублікован 22 Январь 2011 о 15:48 в категорії: СРСР у 1945-1953 рр.

Лишити коментар

Ви повинні Війти, щоб лишити коментар.